Скільки доріг любові мною було пройдено, озирнувшись назад розуміючи, що нічого не коштувало моїх почуттів і нервів.
З 14 років я була дуже волелюбною дитиною, і ось коли я закохувалася, за спиною з’являлися крила, які змушували мене робити будь-яку роботу, але варто було мені обламати крила, я тут же перетворювалася в сущого диявола, з купою непотрібних проблем.
Зустрічалася я з багатьма хлопцями, тільки свого віку, напевно я розуміла що все таки з ними буде про що спілкуватися.
Час минав і мені вже виповнилося 20 років, я ж знову залишалася в пошуках своєї половинки.
Скільки до цього віку я пройшла шляхів кохання не описати. Мене обманювали, зраджували, принижували, але я вміла встати з колін і обтруситися, я завжди вірила що все одно знайдеться людина, яка залишиться зі мною на все життя, хоч після цих зрад важко в це повірити.
Завжди потрібно вірити що щастя робиться тільки твоїми руками, і варто тільки повірити в себе, все встане на свої місця.
Вір в себе і свою мрію, не оглядайся назад і йди тільки вперед, і тільки тоді все встане в потрібне русло. Адже на шляху до щастя, потрібно подолати безліч важких шляхів.
Роман влетів у квартиру так стрімко, наче вітер. – Ти навіщо до неї ходила? –…
– Світлано, привіт, – Ніна міцно обійняла подругу та колегу. – Щастить тобі, вже йдеш…
Коли мати зібралася заміж, Діана була не проти. Начебто й подобався їй мамин обранець. Спокійний…
- Я думала, у тебе вистачить розуму лише гуляти з нею, а не одружуватися, -…
- Щоб духу твого тут не було… забирайся! – вона кричала і криком супроводжувала кожну…
- Марино, свій ювілей я святкуватиму в кафе, так що приходьте з чоловіком, - говорила…