Бажання схуднути стало моєю ідеєю-фікс. Нічого іншого я не хочу, тільки бути стрункою, красивою і здоровою. Від чоловіка я теж чула тільки одне єдине прохання: «схудни».
Але якраз цього-то я не можу зробити. Не з шкідливості, я дуже цього хочу, знаю на пам’ять всі дієти і всі рецепти пісних страв, але не доводжу до кінця жодну з схем зниження ваги, швидко здаюся і злюся через це. Ненавиджу себе, стала дуже дратівливою.
Іноді думаю, що правильно було б розлучитися, так як вважаю, що чоловік без мене буде щасливішим – він красивий успішний чоловік, навіщо йому такий тягар у вигляді мене?
Адже коли ми тільки одружилися, я не була такою, була красивою, стрункою і життєрадісною. Я знаю, що потрібно робити, щоб знову стати такою ж, але максимум мене вистачає на місяць, потім якась спільна поїздка, візити гостей – і все, режим збитий і все повертається на круги своя.
У нас немає дітей, а ми з чоловіком дуже їх хочемо. І знову ж таки, всі навколо радять «схудни і народжуй», але якби я могла … Завжди знаходжу собі виправдання: справи, робота, щось болить і інші відмовки.
Купила дорогущий і дуже гарний спортивний костюм, абонемент в спортзал на рік вартістю в половину нашого місячного доходу теж лежить без діла.
Кожен новий день я говорю собі: «завтра піду на тренування, ось 100% завтра, в крайньому випадку, післязавтра», але нічого не змінюється. Настає новий день, і я знаходжу мільйон причин, щоб не займатися спортом і продовжувати їсти.
І таке життя не приносить мені жодної радості, я живу в постійній тривозі, в постійному стресі і відчуваю себе безпорадною, не зрозуміло за що люблять. Та й люблять? Може бути, просто жаліють?
Буває, зберу волю в кулак, прочитавши якусь мотивуючу статтю або історію успіху такої ж, як я, товстої закомплексованої жінки. І встигаю за день зробити стільки, скільки зазвичай і за тиждень не роблю, але потім швидко здувається і все повертається в звичну колію.
Хочу закритися в кімнаті, згорнутися калачиком і нікого не бачити, не відповідати на банальні питання і не бачити жалість в очах близьких. У свої 26 років я так втомилася. Немов змучена долею стара жінка.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…