Мені давно настав час пенсії, але я не можу піти на заслужений відпочинок, бо утримую дочку та онуку. Я виставила зятя з речами за двері та заборонила з’являтися у себе вдома. Не нормально це кривдити дружину до того ж у положенні

“Ось, дожити б мені до пенсії”, – думала я років двадцять тому, мріючи про неквапливу старість. Тільки я не знала, наскільки кардинально зміняться обставини у моєму житті.

Зараз мені вже за 70, за віком і вислугою років я давно маю відпочивати. Але хто ж тоді допоможе моїй дочці, яка сама виховує маленьку онучку? Я щодня молюся, щоб мене не скоротили, адже гроші в нашій сім’ї заробляю тільки я.

Зізнаюся, не догледіла я за своєю Анною. Вона без моєї згоди у 18 років вийшла заміж. Їй очі кохання застелило, а через пару років і животик округлився. Спочатку молоді жили біля моїх сватів.

У Ані зі свекрухою часто траплялися скандали, але вона намагалася себе стримувати. Коли донька зрозуміла, що чекає дитину, то вирішила з’їхати від родичів чоловіка. Загалом стали Аня з Артуром жити в мене.

Не знаю, де працював весь цей час мій зять, але гроші у сім’ю він приносив зовсім кумедні. Все необхідне для майбутньої онуки ми купували з моєї зарплати та пенсії.

А напередодні появи малюка Артур з Анею дуже посварилися. Не знаю, через що в них почався конфлікт, але закінчилося все бійкою. Поки я рознімала молодих, і сама встигла заробити пару ляпасів від люблячого зятя.

Зрештою, я виставила його з речами за двері та заборонила з’являтися у себе вдома. Не нормально це кривдити дружину до того ж, у положенні. Чесно кажучи, я хотіла викликати поліцію і написати на Артура заяву, але Аня дуже благала мене туди не звертатися.

Їй не хотілося, щоб у малюка був батько покидьок. Сперечатись із дочкою я не стала. Ми залишились удвох. Коли з’явилася внучка Софійка, у мене ніби другий подих відкрився.

Я поспішала додому з роботи, знаючи, що там на мене чекає маленьке сонечко. Жаль, що поки мене не було вдома, донька потай почала зустрічатися зі своїм чоловіком. Артур винайняв для неї та Софійки квартиру і забрав до себе, обіцяючи, що більше ніколи не підніме руку на дружину.

До речі, за бійку він так і не просив вибачення. А через пів року Аня знову стояла на моєму порозі з валізою, тільки тепер ще й з маленькою донькою напереваги. Виявилося, що ввечері Артур прийшов додому напідпитку і почав говорити Ані гидоти, підозрюючи її в зраді.

Закінчилося тим, що він підняв руку на дружину, хоча на той момент вона тримала на руках дитину. Добре, Софійка не постраждала, але цього разу Аня остаточно вирішила, що розлучатиметься з буйним чоловіком.

Через три місяці вона отримала на руки свідоцтво про розлучення і рішення про призначення аліментів. Ось тільки Артур не став чекати рішення суду і поїхав у невідомому напрямку.

За два роки Соня не отримала від батька жодної копійки. Пристави не можуть його знайти (а можливо і не шукають). В результаті, я сама тягну лямку і тримаю своїх дівчаток. У Ані немає, крім школи, ніякої освіти, тому великої зарплати їй не призначать.

До того ж зараз їй потрібно дбати про дитину, поки до неї дійде черга до дитячого садка. Ось і виходить, що я мріяла про тиху і розмірену старість, а сама змушена крутитися як муха в окропі. Ну а що ще мені залишається робити? Я ж не кину своїх діточок.