Мені мій син вирішив заборонити спілкуватися з “його колишньою родиною”, до якої він відніс і двох своїх дітей від першого шлюбу, а все це з подачі своєї теперішньої жінки

Мені мій син вирішив заборонити спілкуватися з “його колишньою родиною”, до якої він відніс і двох своїх дітей від першого шлюбу, а все це з подачі своєї теперішньої жінки.

Стукати по голові сорокарічного мужика – це дурне заняття, хлопчик вже виріс, тут нічого не виправити. Дуже шкода, що виріс негідник. Я намагалася його виховувати іншим, але не вийшло.

Зі своєю першою дружиною він прожив одинадцять років у шлюбі, і добре прожив. Я першу невістку багато за що могла покритикувати, але дружина і господиня вона була чудова.

І вдома затишок, і дітьми займалася, і за чоловіком стежила. Загалом, жили вони дуже непогано, я навіть не уявляла, що вони можуть розлучитися. А якби й розлучалися, я думала, що це станеться з ініціативи невістки, вона більш різка. Син же більший тюлень за характером, а з кожним роком він ставав ще й більш відгодованим тюленем.

Загалом я не думала, що син сам піде ліворуч, стрибати комусь до нього в ліжко особливої зваби не було. Він не бізнесмен, не великий начальник, у розкоші не купається, вигляд цілком звичайний.

Але знайшлася особа, яка вирішила, що його треба забрати з сім’ї. Поманила пальчиком, чогось там наобіцяла, мабуть. Ось син до неї й поскакав з усім наявним запалом. Причому в нього навіть не вистачило сміливості дружині все до ладу розповісти, з нею розмовляла нова пасія. І мені син сам нічого не розповів, я про це взагалі дізналася від онуків.

Шок – це не те слово, що я зазнала, коли розібралася у ситуації. Особливо мене обурила поведінка сина. Ну, вирішив ти розлучитися – так поводься, як належить чоловікові. Що за “дитячий садок”?

Від розлучення я нікого не відмовляла, це не моя справа. Розлучилися вони, син переїхав із квартири першої дружини до квартири другої, хоча тоді вони й не були ще одружені. З новою синовою пасією я спілкуватися не рвалася. Мені її поведінка не припала до душі. А ось із колишньою невісткою я стосунки намагалася підтримувати.

А як інакше? У мене там два онуки. Та й з невісткою ми не сварились. Кусалися іноді за побутовими темами, але ні про яку ненависть не йшлося.

Після розлучення навіть ближче почали спілкуватися, бо невістка вирішила перейти на нову роботу, а там і нічні зміни бували, тому треба було комусь сидіти з дітьми, на тата надії ніякої, у нього особисте життя б’є ключем.

До речі, син зі своєю пасією мене не знайомив до останнього. Тільки на весіллі й представив нас один одному. Я не було вражена. Нічого такого я в ній не побачила, баба як баба, нічим не краща за колишню невістку.

Спілкування у нас із другою дружиною сина якось не задалося. Вона мене цуралася, я не наполягала на спілкуванні, всіх такий стан справ начебто влаштовував.

Зате з онуками я спілкувалась мало не щодня. Чого не можу сказати про сина. Він зі своїми дітьми якось дуже урізав спілкування. Особисто з дітьми зустрічався, може раз на місяць, дзвінками теж не балував. Таке відчуття, що він і з дітьми теж розлучився, не лише з дружиною.

Мені це було дивно, але нещодавно я зрозуміла, що сталося. Це його нова дружина так налаштувала. А він вирішив, що так тому й бути. Ще й мене вирішили у стійло загнати.

– Не спілкуйся з моєю колишньою сім’єю, моїй дружині це не подобається, – нещодавно попросив мене син.

Ось так новини! А яка їй різниця, якщо я з нею майже не спілкуюся? І чому я маю виконувати дивні прохання майже незнайомої жінки, коли там мої рідні онуки? Син пояснив, що його дружина боїться, щоб я не вирішила знову звести їх з колишньою дружиною. Типу, не дарма ж я спілкуюся з тією родиною. Ну, така маячня!

Син разом з його новою дружиною були надіслані якомога далі, мені ще хтось умови ставитиме. Я взагалі наполягатиму на тому, щоб перша невістка на аліменти подала офіційно, а то занадто вона шляхетна, чого я не можу сказати про нову дружину і, на жаль, про свого сина.