Мені на роботі запропонували кар’єрне зростання – посаду директора філії. Але для цього треба переїхати до іншого міста. Я думала, що чоловік за мене потішиться, а він категорично відмовився переїжджати.
Він не хоче нічого міняти у своєму житті. Наші батьки його підтримують. Тільки ось у мене зовсім інші плани. Річ у тім, що я вже 10 років працюю у великій міжнародній компанії.
Кожні кілька місяців у нас відкриваються нові філії. Нині я – начальник одного з відділів, хоча спочатку влаштовувалась звичайним менеджером.
Щиро кажучи, я вже рік мрію про підвищення. Ми з чоловіком і донькою все ще живемо в орендованій квартирі, а мені так хочеться мати своє житло… Чоловік Володя у мене працює продавцем у магазині гаджетів. Він знає про телефони та планшети все. Жаль тільки, що на його зарплату це ніяк не впливає.
Коли мене викликав до себе начальник і запропонував підвищення у вигляді посади директора, я, звичайно ж, відразу зраділа. Щоправда, нова філія знаходиться в сусідньому місті, за три години їзди від нашого, тому жити доведеться там.
Того ж дня я купила торт, пляшку шампанського та поїхала додому.
– Привіт, кохана! Що ми маємо за привід для свята? – спитав Володя.
– Зараз розповім, – грайливо відповіла я.
Але, як виявилось, моя новина була радісною лише для мене.
– Ти вже погодилася? – Похмуро запитав мене чоловік після того, як я все йому розповіла.
– Я сказала, що спочатку пораджуся з тобою, – відповіла я.
– Тоді відмовся, – твердо сказав Володя.
– Стривай. Чому це я маю відмовитися? Мені запропонували очолити нову філію з окладом вдвічі більше за нинішній. Крім того, на перший рік мені нададуть службову квартиру та автомобіль. А мій коханий чоловік радить мені відмовитись від усього цього? Заради чого?! – обурилася я.
– А хто на тебе чекає в іншому місті? Тут у нас батьки, друзі, однокласники. Тут наша Аня ходить до школи, а я – на роботу. Цих причин тобі мало? – не припиняв чоловік.
– Але, Володю, ми б стільки всього змогли собі дозволити… Можливо, і ти знайшов би роботу краще, – спробувала протестувати я.
– Я звик до стабільності та кидатися на перший поклик невідомо куди не збираюся. Я свою думку тобі сказав, – чоловік був налаштований категорично.
Я розплакалася. У результаті шампанське я допивала одна, причому не від радості, а з горя. Але від рішення покращити наше життя я не відступилася. Наступного дня я поїхала в гості до своїх батьків і розповіла про подальше підвищення. Я думала, що мама з батьком підтримають мене. Але тут на мене знову чекало розчарування.
– Доню, ти ж жінка, це тобі слід іти за своїм чоловіком, а не навпаки, – сказала мені мама. Батько її підтримав.
– Але ж нова посада відкриє перед нами стільки можливостей! Ми, нарешті, зможемо накопичити на власне житло та віддати Аню до престижної школи, – пояснювала я батькам.
– А ще ти будеш далеко від нас, і ми будемо набагато рідше бачитися, – відповів мені батько.
Загалом підтримки з боку своїх рідних я не отримала. Чи варто говорити, що батьки чоловіка відстоювали думку Володі та не поділяли моїх планів щодо кар’єрних сходів.
Чесно кажучи, у мене складається відчуття, що я потрапила до Середньовіччя, де жінці не давали слова, і вона не могла нічого вирішувати. Але ж ми живемо у 21 столітті! До того ж я все ще приношу до нашого сімейного бюджету більше грошей, ніж мій чоловік.
Щось я не бачу жодних зауважень з цього приводу, якщо я – жінка і повинна йти за чоловіком. Загалом, я спробую вкотре підступитися до чоловіка. Якщо він буде так само категорично налаштований, я поїду удвох з донькою. Я не збираюся через умовну «стабільність» відмовлятися від кращого життя для себе та своєї дитини.
— Семенівно, ти що, не в курсі? — здивовано спитала сусідка. Марія Семенівна підняла розгублені…
Валя не пам’ятала, коли востаннє почувалася такою відпочилою. Її відрядження перенесли на кілька годин, і…
Тетяна любила свою дачу. Вона дісталася їй від батьків - ділянка, стара хата, яку вони…
Молода, дуже приваблива дівчина крутилася перед дзеркалом у спальні, приміряючи нову, щойно куплену сукню. Вона…
– Ні, це нісенітниця якась… Або непорозуміння, – прошепотів Паша собі під ніс... ...Він зміцнів…
– Ну що, Валюша, поїдеш сьогодні з подругами обирати сукню? – запитав Лев Захарович свою…