Мені не було прикро, чи боляче! Тільки смішно! Чому не можна було чесно у всьому зізнатися? Чому не можна було спочатку розлучитись зі мною, а потім уже будувати стосунки

Яким був кінець мого шлюбу? Звільнилася раніше, заїхала до чоловіка на роботу. Він телефоном розмовляв, мене не бачив, зі спини підійшла, заплющила йому очі долоньками.

– Анюта, люди, – сказав чоловік, прибираючи мої руки й розвертаючись.

Все б нічого, але я не Аня, а Маша. Він завершив дзвінок. Я спитала про Анюту.

– Яка Аня? Ти про що? — чоловік награно здивувався, а коли я йому нагадала, що буквально пів хвилини тому я була названа Анютою, він почав відмазуватись:

– Анютою? Тобі почулося. Машуньою! Я так сказав. Парфуми твої почув, зрозумів, що це ти.

Ніколи чоловік не називав мене зменшувально-лагідними й безглуздими версіями мого імені. Манюня, Марійкою, Машенькою, та іншим жахом він ніколи мене не обзивав. Сумнів був посіяний!

Увечері я рилась у чоловіка у соціальній мережі зі свого профілю. Сто дев’яносто два друга, три Ані, одна Anny. Двох Ань я знала: двоюрідна сестра, та бабуся.

Третя Аня виявилася дружиною його друга. Про Anny нічого дізнатися не вдалося, профіль порожній.

Чоловік заснув, я взяла його телефон, пішла шукати хоч щось. Жодних листувань знайдено не було, але в очі мені впала невелика невідповідність: на сторінці чоловіка список друзів був на один контакт більший.

Аня знайшлася! Він її приховав від усіх. Там і спільні фото, нехай обличчя чоловіка не було видно, по одязі, ланцюжку та обручці, я його впізнала.

І знімки з офісу були, по яких стало зрозуміло, що Аня — колега. Я написала їй, спитала, чому не спить. Відповідь не змусила себе довго чекати: «Сумую, думаю про тебе, швидше б завтра».

Чоловіка розбудила, дала йому пів години на збирання речей. Він все заперечував, його підставили, він ні в чому не винний, у них нічого не було.

Я не повірила! Іти він спочатку відмовлявся, але договір про оренду квартири був оформлений на моє ім’я.

Пів року після розлучення колишній чоловік мене переслідував. Доводив, що нічого в нього ні з ким не було, любить тільки мене, а що кілька разів сфотографувався з колегою, то це не злочин.

Чому вона його обличчя обрізала? Чому вона відповіла, що нудьгує?

Так Аня дурна ж, підкочувала до нього, а коли побачила моє повідомлення, зраділа. Сам би він ніколи їй таке не написав. Навіть мамою заприсягся!

Колишній чоловік дав мені спокій тільки тоді, коли в мене з’явився залицяльник. Думаю, що вирішальну роль відіграли габарити залицяльника: зріст під два метри, вага понад сто кілограмів.

Колишній чоловік одружився через кілька місяців після того, як дав мені спокій. Добрі люди донесли, що він одружився з Анною, і вони разом працюють.

Мені не було прикро, чи боляче! Тільки смішно, і кілька питань постало: чому він такий боягуз? Чому не можна було чесно у всьому зізнатися?

Чому не можна було спочатку розлучитись зі мною, а потім уже будувати стосунки з Анею? Добрих людей колишній чоловік переконав, що поки він був моїм чоловіком, у нього з Анею нічого не було.

Добрі люди мало не плакали від розчулення: колишній чоловік розповів історію їхніх стосунків з Анею. Виявляється, їх звели мої ревнощі!

А паросток їхньої любові прорвався крізь безодню моєї параної і розрісся настільки сильно, що їм хотілося кричати на весь світ про їхнє щастя.

Колишній завжди подобався Ані, але вона його стороною обходила, бо знала про сімейне становище. Коли істерична я вигнала невинного чоловіка, вони почали це обговорювати.

Поступово зблизилися і стали один для одного другою половинкою. Добрі люди кажуть, що Аня неодноразово підносила тости за мої ревнощі.

Жаль, що добрі люди не попередили Аню, що вона легко може опинитися на моєму місці, на місці ошуканої дружини, чоловік якої до останнього все заперечуватиме, роблячи з неї повну дурепу.

Але, гадаю, Аня сама все знає! Щастя їм, чи що? Побажала б любові до домовини, але, боюся, кохання спіткнеться через наступну Аню! Схвалюєте мій вчинок, чи засуджуєте?