Мені так не вистачає поцілунків, ласкавих слів та компліментів. Я почуваюся небажаною

Мені 28 років. У житті все складається досить вдало в плані роботи, займаюся танцями, доглядаю за собою. Не перша красуня, але завжди були залицяльники і не погані.

Але півтора року тому, майже одночасно, за мною почали доглядати два хлопці. Та не просто доглядати, а не на жарт кожен вважав, що я маю йому належати. Для мене це був складний період, я заплуталася, кидалася від одного до іншого. Не могла розібратися у собі.

Волею долі вибір було зроблено. Так склалися обставини. На двох стільцях не всидиш. І я лишилася з одним хлопцем. Другий хлопець дуже страждав, оскільки почуття були в нього дуже сильні.

Час йшов. Поступово після всіх драм наші стосунки налагодилися. Все стало гаразд. Скандали закінчилися. Все і скрізь разом. Почали разом жити пів року тому. І ось тут починається моя проблема, трохи інтимна. Лягаємо спати разом ми десь один раз на місяць. Та не було дуже часто і раніше, але все-таки частіше. Мене це дуже непокоїть.

Так, ми обіймаємось, ходимо за ручку, але на цьому все. А мені так не вистачає поцілунків, ласкавих слів та компліментів. Я почуваюся небажаною. Пробувала поговорити, але так чіткої відповіді й не отримала. Типу все нормально і я просто втомлююся.

Так, у нього непрості часи, почав свою справу, але вона не пішла в гору. Але ж одне іншому не заважає? Чи заважає? Чи то моя провина? Він так довго мене добивався, і куди зник інтерес невідомо. Хоча разом їздили нещодавно у відпустку. Завжди ходимо на прогулянки, він завжди влаштовує моє дозвілля і дбає.

Я завжди створюю затишок і готую. Наче все добре. Але ніби ні. Скажіть, будь ласка, хто стикався з таким? Як реагувати? З жалем розумію, що іноді шкодую, що не обрала іншого хлопця, соромно розумію, що треба розв’язувати проблеми, але як, якщо він їх не бачить? Його начебто все влаштовує. А мене його холодність дуже сильно турбує.