Мені здається, у Семена проблема! Чотири роки й три місяці прожити з людиною, яка неприємна зовні, це якась маячня

Спочатку хороша робота, а не кар’єра кур’єра, потім – придбання житла, а то моя студія надто маленька, і лише потім – присяга у РАГСі, діти та щасливе життя!

Це, звісно, ​​здорово! Відповідальний, як кажуть, підхід до створення сім’ї. Але слухати ту саму байку п’ятий рік…

Я проста. Зріст метр шістдесят п’ять, вага п’ятдесят три, люблю готувати, працюю швачкою, начальницею ділянки. Заробітку на життя вистачає.

Житло є, студія – результат розділу спадщини. Не маю шкідливих звичок, по кублах не ходжу, на весь інтернет свою красу не демонструю. Скандали не люблю, поважаю чужі інтереси.

Семен – людина-свято! До кар’єри кур’єра працював на заводі, там не прижився, звільнився. Кілька місяців сидів удома, потім тимчасово пішов в кур’єри.

Як працює, так і їсть. Може десять на місяць вийти, може за шістнадцять перевалити.

Жебраками нас не можна назвати. Добре жили, фінансів на все вистачало. Якби не різні погляди на шлюб і створення сім’ї, то так і жили б, так би й не знала я про те, який Семен непорядний.

Знаю, що дітей можна мати й без одруження, але Семен стежив, щоб вони не з’явилися. Навіть, якби й не стежив, я б цим не скористалася, вважаю, що взаємна згода важлива.

Розмова, а якщо бути точніше, то ультимативний діалог відбувся на третьому місяці нашого спільного життя.

В обох маленький хвостик після тридцяти. В обох робота. В обох бажання створити сім’ю та мати дитину. Але абсолютно різний підхід!

Ну, кур’єр, і що? Хтось двірник, хтось токар, хтось лікар, усі професії потрібні, усі професії важливі.

Кілька разів за ці роки про весілля розмовляли. Семен мене сніданками годував, обіцяв, що ось-ось стане на ноги й буде мені весілля мрії й, стільки дітей, скільки захочу.

Спочатку я вважала його докази розумними, але чим далі, тим більше розуміла, що справа не в роботі, не в впевненості в завтрашньому дні, а в тому, що він не хотів одружуватися, тому вигадував відмовки й видавав їх за здоровий глузд.

За чотири роки й три місяці ми з Семеном купили йому машину, двічі відправляли його матір до санаторію, купили комп’ютер його племіннику.

У мою квартиру ми не купили нічого, купувала тільки я! Тільки мої гроші брали участь у заміні холодильника, невеликому ремонті, та купівлі нового унітазу.

Семен готовий був робити внесок, але в нього були причини цього не робити. Порушила я запитання рубом: або шлюб і діти, або розбіг. Сніданками була нагодована по вуха!

– Жити на що будемо? Весілля на що будемо грати? Дитину на що годуватимемо? Жити де будемо? Один в одного на головах? Не вийде! Не житимемо ми, якщо дитина з’явиться, з голоду ноги простягнемо, – заявив Семен.

– Збирайся і йди! Я хочу сім’ю! Не хочу до старості слухати, що треба це, треба те! Усі так живуть: одружуються, беруть іпотеки, діти з’являються.

– Ти хочеш, щоб дитина з’явилася після кар’єри та купівлі житла? Може, спочатку роботу б поміняв, а то тільки кажеш, що треба поміняти. Коли ми купимо житло?

– За двадцять років? Це ти за двадцять років можеш стати батьком, а я? Семен, я втомилася чекати біля моря погоди. Якщо тобі не потрібна сім’я, то так і скажи!

– Потрібна мені сім’я, з чого ти взяла, що не потрібна? Давай ще хоч рік зачекаємо? За рік повернемось до цього питання, – запропонував він.

Це ми вже проходили. Через рік повернулися, а віз і нині там. Чекати ще рік? Не хочу!

Семен пішов. Ми не зійшлися у поглядах на наше майбутнє і, розлучилися. У багатьох пар щось подібне буває. Силою я б Семена під вінець не потягла.

Якби результатом розмови стала пропозиція руки та серця, то не знаю, як би вчинила. У нього на лобі все було написано, де він бачив шлюб, та й діти йому не потрібні.

Погодитись, означало б добровільно сісти на порохову бочку.

Найнеприємнішим сюрпризом стали плітки. У нас було багато спільних друзів, подруг та знайомих. Більшості з них, тим, хто здивувався нашому розлученню, Семен сказав, що в мене не вийшло затягти його до РАГСу, тому я розсердилася і вигнала його.

Затягти до РАГСу? А хто чотири роки й три місяці годував мене казками, що ми обов’язково відвідаємо цю установу? Гаразд, хай буде, що я хотіла затягнути!

Далі що? Чому ж Семен не затягся? Він людям пояснив: я не красуня, але жити можна, а щось більше, на все життя, – нахрін треба, і страшних дітей йому не хотілося!

Деякі люди в Семені зневірилися і вирішили з ним не спілкуватися.

– Скільки ви були разом? Років п’ять? Якщо він здатний поливати лайном людину, з якою пліч-о-пліч прожив кілька років, то які сюрпризи можуть чекати на його друзів? – сказав мені один із колишніх його друзів.

– Про жінок, колишніх і нинішніх, чи добре, чи ніяк. Сам же вибрав! Говорити погано про свій вибір – розписатися у своїй дурості!

Більше про те, що було, від знайомих не чую. Люди розуміють, що розмови про нього для мене не приємні, тому цю тему не порушують.

Якби Семен одразу сказав, що не хоче шлюб та дітей, то ми не стали б будувати стосунки. Може, скажи він правду відразу, у мене зараз був би чоловік, була б дитина.

Час минає, зараз він не на моєму боці. Я не хочу дитину в сорок років, щоб проводжати її до першого класу в сорок сім.

Прижити дитину від першого зустрічного? Фінансово, може, й вивезу. Але я хочу справжньої родини! Поки знайду чоловіка, поки впізнаємо один одного, поки поживемо, поки одружимося… Зробив мені послугу Семен!

Прикро! Щоб жити зі мною, просити додати на машину, обіцяти з три короби — я гарна. Щоб одружитися, та мати дітей – страшна!

Мені здається, у Семена проблема! Чотири роки й три місяці прожити з людиною, яка неприємна зовні, це якийсь мазохізм!

Матеріального вихлопу з мене небагато. Заробляю не мільйони. Хоч і живу одна, з лишком на все вистачає. Що є житло? Заради проживання у квартирі терпіти неприємну людину? Теж дивно!

Дурніше не придумати! Ті внутрішні ресурси, які витрачалися на боротьбу із самим собою, можна було б перенаправити в інше річище!

За чотири роки й три місяці цілком можливо повністю змінити своє життя на краще! Бог йому суддя! Я слушно міркую?