Ми, молода сімейна пара, одружилися років зо два тому. Дітей поки що немає, тож ми, належимо тільки один одному.
У нас немає приводу для сварок, бо ми кохаємо! Так, у нас, як і в будь-якій родині бувають сутички на побутовому ґрунті! Але ці дрібні непорозуміння можна пережити, вони погоди не роблять.
Якось у неділю ми з чоловіком вирушили до парку на прогулянку! Гуляли доріжками, як пенсіонери, і весело нам було – з себе насміхалися.
Ми повільно прогулювалися повз веселу молодь, повз галасливі атракціони.
Раптом, в поле мого зору потрапила молода жінка, яка проходила повз! Вона пильно подивилася на мого чоловіка, а він вдав, що нічого не сталося.
Незнайомка зробила коло швидкими кроками, та знову з’явилася на нашому шляху. Вона знову дуже пильно подивилася на мого чоловіка, мало шию не звернула, дивлячись нам вслід!
Я це помітила, і не проминула зауважити чоловіку:
– Не здається тобі, що ця особа за нами стежить?
Чоловік знизав плечима і відповів, що божевільних скрізь вистачає.
– Бачу, ти одружився! А я спочатку тебе не впізнала, хоч нещодавно зустрічалися! Рік чи два? Так, до твого одруження!
Микита напружився, не знав, як реагувати на таку провокацію! Почервонів, слова застигли в горлянці, а жінці тільки того й треба:
– Ой, не треба бентежитись, і червоніти не треба, що було, те й було!
Я взяла чоловіка за руку, та потягла далі, вглиб парку. Ми йшли, й відчували спинами гострий глузливий погляд. Обидва мовчали!
А чоловік виправдовуватися почав:
– Знаєш, до зустрічі з тобою ми з нею зустрічалися. Мені здавалося, що я закохався, але помилився! Насилу від неї відкараскався! Повір, що тільки тебе одну люблю!
Йому здавалося, що зараз буде важка сцена – зі слізьми, та докорами. А я – жодного слова! Тоді він, мабуть, подумав: береже сили до хати, щоби там розкричатись.
Я помічала, що йому страшно було навіть подивитися мені в очі. А я все мовчала, та думала про щось своє.
Коли вийшли з парку, та доїхали до будинку, я сказала:
– Проїхали повз магазин, а я зовсім забула, що молока немає!
Чоловік радісно рвонув у магазин, мабуть, щоб віддалити сцену неминучої розправи. Повернувся він швидко, поклав пакет на стіл.
Я спокійно перелила молоко з пакета у літрову банку, вийняла з холодильника сковорідку з котлетами:
– Зголодніла – жах! У парку нічого купувати не стала, бо одразу – печія!
А він запитливо дивився на мене, нічого не розуміючи.
Я змилостивилася:
– Заспокойся, Микито, я бачу твою тривогу! Розумієш, я не дурна істеричка, розумію, що у кожного є минуле.
– Людей без минулого не буває. Головне, що ти зі мною, що ти мій! А та особа, яку ми зустріли, нехай хоч сто кіл навколо нас зробить – мені байдуже!
– Ти свята! – здивувався він.
– Ні, я нормальна жінка, але тільки до тієї миті, поки ти будеш тільки мій! Підеш по руках, розмова буде іншою! Я дохідливо пояснила?
– Годі тобі! По яких руках? Я твій на віки!
– От і порозумілися!
Як вважаєте, у мене слушні вимоги до коханого? Чи це нормально, що в мені немає ревнощів до його колишніх?
Ользі було вже шістдесят років, і вона й досі працювала прокурором. Її посада, природно, давно…
Якось увечері на просторій кухні зібралося маленьке сімейство. Сергійко – хлопчик дев'яти років, і його…
Валерія вийшла з офісу і озирнувшись на всі боки, попрямувала до зупинки. Після робочого дня,…
Зоя стояла у черзі супермаркету і почувала себе дуже незатишно. Вона спиною відчувала погляд, який…
Ірина повернулася з крамниці з двома пакетами продуктів. Один — для своєї родини, другий —…
- Танько, ну годі вже зображати з себе казна-що! - Вигукнув Олег. – Ти не…