Мій чоловік після сорока впіймав кризу середнього віку. Інакше я не знаю, як і чим ще пояснити його ідіотську поведінку. Останнім часом чоловік почав доводити мене до сліз своїми причіпками. Ось і під Новий рік він вирішив зіпсувати мені життя.
У нас на роботі оголосили про корпоратив. Керівництво не просто вирішило свято подарувати нам: за рік фірма побила всі рекорди. Всі ми були молодці, відмінно попрацювали, ще й реклама наша вистрілила, тож у Новий рік я пішла б і з чудовим настроєм, і з солідною премією.
У нас у колективі всім за сорок, працюють одні жінки. Пристойні, всі сімейні та з дітьми. Багато ми пережили разом: і декрети, і дитячі недуги. Усі один одного без проблем підміняли. Бували особи не дуже приємні, обурювалися, не могли влитися у наш дружній колектив. І ось у результаті залишилися тільки “свої люди”.
Ми за роки роботи стали справжніми подругами. Тому я, звісно, хотіла б повеселитися з усіма. Зазвичай я уникала галасливих вечірок, але тут йдеться про інше. Всі свої, там буде комфортно. Проте реакція чоловіка мене просто вразила. Я прийшла, приготувала вечерю і за їжею сказала, що збираюся на корпоратив.
– Так що лягай сам, мене не чекай. Я не знаю, коли там скінчиться все.
Сказала – і забула. Це ж звичайна ситуація: відсвяткувати Новий рік із колегами. Але чоловік чомусь почав нервувати та лаятися!
– Який ще корпоратив? Тобі скільки років? – скривився він. Я одразу зрозуміла: розганяє себе, накручує, хоче скандалу. Тому відповідала спокійно. Хотів кричати – нехай репетує.
– Сорок два. А що?
– А то! Ганьбитися зібралася? Молодою себе відчула?
Я не образилася: він останнім часом став таким колючим. Чоловік мені дорогий, ні про яке розлучення я не думаю. Перебіситься, і далі житимемо. Я пропонувала сходити до психолога, не захотів. Тож нехай сам розбирається, мені набридло вічно заспокоювати та питати, що не так.
– Ти теж міг би піти, у нас деякі дівчатка із чоловіками будуть…
– Ти нікуди не підеш! – закричав раптово чоловік. Очі в нього були шалені. Я взагалі не зрозуміла, що сталося. Встала з-за столу і пішла вечеряти до спальні. Я до себе такого ставлення не заслужила!
Коли він охолонув, прийшов на розмову. Я думала, що він просить вибачення і, може, погодиться піти зі мною. Але чоловік нічого не зрозумів і продовжив гнути свою лінію.
– Я тобі все сказав. Ти маєш дома сидіти, затишок створювати до свята. А не напиватися там до поросячого вереску! Танці танцювати! Сором який!
Я спробувала з’ясувати, звідки в нього такі знання про корпоративи.
– Це ти з чого взяв? У нас усі пристойні дівчатка.
– Я що, на корпоративах не був? – заволав нервовий чоловік. Знову почалося!
Увечері лягли спати мовчки. Я знову запропонувала йому сходити до психолога:
– Ти ж бачиш, що з тобою щось відбувається. Хоч у лікарню сходи! Може, тобі вітамінів не вистачає.
– Я тобі все сказав. До чого тут вітаміни взагалі? Ти мене зібралася там зганьбити, щоб я з рогами ходив. Танцювати вона зібралася, п’яниця!
Ось це було зовсім несправедливо. П’ю я тільки на свята і в житті жодного разу не напивалася, тому такого звання не заслужила. Спробувала я йому пояснити, що нам вже не по двадцять, щоби всю ніч напиватися і на ногах не стояти. І що я маю право відпочити.
– У нас був шалений рік, ми працювали та втомилися. І заслужили добрий корпоратив! У нас навіть музиканти там будуть! Ніхто не збирається напиватися.
Чоловік мене так і не почув. А потім заявив, що сам тоді теж піде на корпоратив, і мені на зло там з усіма танцюватиме та обійматиметься.
Загалом, я так зрозуміла, він мене навмисно діставав, щоб потім таким чином помститися. Напевно він просто хотів сам на свій корпоратив потрапити. І не придумав нічого кращого, ніж заявити про це так. Спочатку накричав і принизив, а потім типу я такий герой, месник.
Але я б і слова йому не сказала! Хай іде. Ми не перший рік разом, чому він взагалі так про мене подумав? Нічого не зрозуміла.
Після весілля Поліни та Дмитра постало питання житла. Батьки Дмитра могли купити їм квартиру, або…
- Ти що, виганяєш мене? - Закричав чоловік. - Із мого власного будинку? Ти у…
Осінній вечір огорнув місто золотистим серпанком. Під ногами приємно шаруділо листя, різних кольорів і відтінків.…
Світлана вийшла за Андрія, коли їй було тридцять п'ять, а йому тридцять вісім. Обидва вже…
– Не гульбанить, не зраджує. Що тобі ще треба, невдячна? Якщо ти зі своїм чоловіком…
- Ви що, тільки з відпустки повернулися? Знову на море їздили? Який раз вже за…