Мій приїзд додому тільки засмутив батьків, здається, вони знайшли собі нову дочку

Чомусь я завжди уявляла собі повернення додому як якусь урочисту подію. Батьки радісно мене зустрічають, а потім все як у фільмах із добрим кінцем.

Ось тільки насправді все сталося зовсім не так. Але про все треба розповісти по порядку.

Понад 10 років тому я поїхала за кордон. Мені не вдалося вступити на бюджетне місце до університету, а платити за навчання грошей не було. Через півроку якихось безцільних поневірянь вдома я поїхала за кордон.

Спочатку думала, що так займу корисною справою рік, щоб потім знову іти вступати. Але знайшла непогану роботу, вирішила залишитись. Так і минуло аж 10 років.

За цей час я змогла відкласти грошей, щоби зібрати на пристойну двокімнатну квартиру. Взяла іпотеку, яку виплачу за кілька років. Батьки з радістю переїхали в нову квартиру, свою здали і зажили трохи краще. Я була рада, що так складається.

І ось цього року я вирішила повернутись додому. Все ж таки 10 років минуло, не можна все життя сидіти за кордоном на другосортних роботах. Хочеться здобути спеціальність, зробити якусь кар’єру.

Але коли я приїхала, жодної радісної зустрічі не було. Навпаки, батьки засмутилися і почали дорікати мені, що я повернулася. Кажуть, що я поставила їх у незручне становище своїм приїздом.

Справа в тому, що вони покликали до себе знайому жінку та поселили її у квартирі. Марині 40 років, вона переїхала із Херсонської області. Нині вона знайшла роботу у нашому місті, непогано влаштувалася.

Але батьки планували й надалі жити з нею. Вона їм по дому допомагає, їм зручно. Але для мене в моїй квартирі місця немає.

Матір цілком серйозно сказала:

“Ти пробач, але ти вибрала невдалий час, щоб повернутися. Попрацюй ще рік чи два за кордоном. Твої плани зачекають, інститут нікуди не подінеться. Сама бачиш, що зараз тобі тут нема де зупинитися. Марину ми вигнати не можемо. Як це буде виглядати?”

Я трохи розгублена від цієї ситуації. Батьки згодні, що я маю їхати і далі продовжувати заробляти. У квартирі, на яку я заробила, місця не знайшлося. Таке відчуття, що вони знайшли собі нову дочку.

Тепер не знаю, що робити. Знову їхати на заробітки чи все ж таки облаштовуватися тут, але окремо від батьків? Та коли я думала про повернення додому, я не так собі це уявляла.