Мій свекор, справжнісінький жіноненависник! Для нього стало хобі, постійно обзивати мене, і намагатися вивести із себе

Мій свекор, справжнісінький женоненависник! Я цілком розумію, чому він таким став, адже моя свекруха була далеко не подарунком.

З нею він мучився п’ять років, а потім вона пішла від нього до заможного, та впливового чоловіка. Але за цей час встигла ґрунтовно проїсти йому мізки.

З того моменту свекор один ростив сина, і більше ніколи не заводив стосунків. Вирішив жити без жінки, і радіти життю, а до дівчат почав ставитись, навіть не насторожено, а агресивно.

Він завжди намагався вберегти від них сина. Коли він тільки почув про мене, то почав говорити Платону, що той потрапив у пастку, і треба вибиратися.

Кидати мене, доки я ще не маю над ним повної влади. Звичайно ж, мій наречений любив мене, і не послухався нісенітниць батька.

Він попередив його, що збирається привести мене додому, щоб познайомитись. Однак Олексій Володимирович сказав, що й ноги моєї у його квартирі не буде.

Він сказав, що перед приходом гостей треба наводити лад у квартирі, а заради мене він цього робити не збирається.

Та ще й переживав за збереження своїх коштовностей, навіть називав мене злодійкою, хоч ми навіть жодного разу не зустрічалися. Робити нічого, тож домовилися посидіти у ресторані.

Батько Платона замовив купу дорогої їжі, спеціально чавкав, витирав пальці об скатертину, і поводився не культурно.

Він ставив неетичні запитання, і розмовляв зі мною на «ти», хоча ми бачилися вперше у житті. Потім сказав, що свого благословення на весілля він не дасть, і пішов, а рахунок до оплати трапези, залишив нам.

На ранок, перед весіллям, він попросив сина заїхати до нього, бо невідкладна розмова є, а потім вони разом поїдуть на урочистість.

Проте свекор замкнув сина у ванній і сказав, що той йому ще дякувати буде, бо батько врятував його від підступної, та нахабної дружини.

Олексій Володимирович думав, що я виявлюся нервовою істеричкою, яка не вибачить зірваних планів, і покине Платона.

Однак, ми просто перенесли розпис на іншу дату. Добре, бенкету не замовляли, друзі та родичі з іншого міста не приїжджали. Просто розписалися, та мирно посиділи у кафе.

На цьому витівки Олексія Володимировича не скінчилися. Річ у тім, що раніше, він часто бував у сина, практично щодня забігав, хоча б на годинку. Я про це не знала, бо ми жили окремо.

Так от, чоловік вирішив не порушувати своїх традицій, та навідувався до нас так само часто, як і звик. Хоча ми натякали йому, що нам потрібний особистий простір, хоча б медовий місяць провести в тиші, та спокої.

Але свекор і слухати не хотів. Його хобі стало те, що він постійно обзивав мене, і намагався вивести із себе.

Критикував зовнішність, розумові здібності, навички. Якщо в мене щось не виходило, він казав:
– А, ну так, ти ж жінка, чого ще від тебе чекати.

Мої зустрічі з подругами називав посиденьками у курнику. Коли я готувала обід чи сніданок, він завжди з’їдав по дві, чи три порції, але в кінці завжди казав, що готувати я не вмію, і це він таким чином намагається врятувати сина від харчового отруєння.

Коли я фарбувалася перед дзеркалом, він казав:
– Красивіше ти не станеш, тільки кошти даремно витрачаєш. Тепер будеш не просто крокодилом, а крокодилом із нафарбованими губами.

Я розумію настрій свого чоловіка, адже батько виховував його з раннього віку, ні в чому не відмовляв і часто балував, але всьому є межа!

Тому він не міг спустити йому з рук такої хамської поведінки зі своєю дружиною. Він намагався по доброму поговорити з ним, але все без пуття.

Тоді ми й вирішили переїхати. Тим більше, що чоловікові підвернулася робота в іншому місті. Тепер вони з батьком спілкуються по відеозв’язку, а я намагаюся не потрапляти в поле зору камери, коли йде розмова.

Та й взагалі, йду якомога далі, щоб випадково не почути пару “приємних фраз”, які прилетять на мою адресу. Не розумію, як можна мені налагодити зі свекром відносини? Дайте пораду!