– Мій син не для тебе! Ти не для нашої родини. Він сьогодні не прийде за тобою. Вибір він зробив, правильний, не на твою користь. Весілля не буде

Ніна збиралася на знайомство з батьками Кості. Залишалося пів години, він мав заїхати за нею. Дівчина ретельно вибирала сукню. Хотіла сподобатися, справити гарне враження. Стук, Ніна відчинила двері, чекала нареченого. Але…

– Я мати Костянтина.

– Проходьте, Яно Сергіївно, я не чекала на вас. Ми ж збиралися…

– Не варто, люба. Можеш мене ніяк не називати, тобі це не потрібне. Мій син не для тебе. Ти не для нашої родини. Він сьогодні не прийде за тобою. Вибір він зробив, правильний, не на твою користь. Весілля не буде.

– А він сам про це мені не може сказати?

– У нього справи. Вибір зроблено. Більше ви з ним не побачитеся, у нього інші пріоритети. Добре, що все розв’язалося ще до весілля. Дуже вчасно.

– Мені треба з ним поговорити.

– Ти не віриш мені? Повіриш, коли він не прийде.

Мати Костянтина пішла. Ніна набрала номер нареченого кілька разів, але відповіді не було. А потім коротке повідомлення: “Пробач, прощавай.” Він не прийшов, не подзвонив, він просто зник із її життя.

Ніна плакала. Усі друзі знали про заручини, мріяли погуляти на весіллі, а тут таке. Про які пріоритети говорила мати? Ніна ніяк не могла зрозуміти, чому все це відбувається саме з нею.

У месенджерах посипалися повідомлення. Ніна спочатку навіть не звертала уваги на телефон, але він продовжував видавати свої звуки. Як усі швидко дізналися про її життя… про її…

Сльози котилися струмком, “час таз підставляти”, як раніше сказала б бабуся. Ніна не витримала і вже збиралася написати всім відповідь, але її вітали… З чим? З новою трикімнатною квартирою!

Відмінний подарунок на весілля, батьки чоловіка розщедрилися. До весілля, якого вже не буде. Ніна зайшла на сторінку Костянтина, але натрапила на обмежений доступ, їй не можна переглядати нічого.

Просто її заблокували, але звідки знають інші? Створити нову сторінку та подивитися. Ніна хотіла вже купити нову сімку, але згадала що вона вже є.

На роботі видали, тільки активувати вона ще не встигла. Справа кількох хвилин і Ніна читає сторінку Кості. Він завжди жив напоказ, тому й не обмежував доступу, лише колишня наречена в чорному списку.

Квартира подарована батьками, щасливий господар із ключами, і ні слова про Ніну. Немає навіть спільних фотографій, взагалі Ніни немає, все видалив.

Дивно, але цього ніхто не помітив, усі кинулися вітати. Ніна розуміла, що треба щось написати, щось таке, щоб її це порадувало.

Ніна кілька разів набирала коментар, потім видаляла та писала знову.

– Більше ми не побачимося, у мене інші пріоритети. Продати кохання за квартиру можуть тільки дрібні люди! – Начебто добре, подумала Ніна і додала. – Не уподібнюйтеся.

Вона натиснула на стрілку, щоб знову не передумати. Коментарі відправлено… Костя не читає, він не в мережі, натомість читають усі, читають та коментують.

Коментарі сипалися із великою швидкістю. Ніна зрозуміла, – помста досягнута. Вона видалила новий обліковий запис під вигаданим ім’ям і вирішила переїхати.

Орендована квартира, – остання. Нова буде тільки її, особиста, велика та не напоказ. Ніна нарешті вирішила. Батьки давно надіслали гроші на приготування до весілля та на квартиру, але Ніна все не наважувалася.

Хотіла сюрприз чоловікові зробити після весілля. Сама вже добре заробляла та й не хотіла, щоб її любили за гроші. Батьки були забезпечені, могли купити доньці квартиру давно, але Ніна не хотіла.

– От і добре, дочко, що зважилася на квартиру. А про Костю не шкодуй. Ось хто не вартий, то це він. Добре, що так вчасно все з’ясувалося.

– Я не шкодую, вже не шкодую.

Ніна працювала. Батьки пропонували допомогу, щоб дочка розпочала свій бізнес, але її більше цікавили нові технології. IT-фахівець у компанії, що розвивається.

У цій же компанії вона зустріла свого майбутнього чоловіка. Він був зовсім не схожий на Костю, швидше його можна було назвати ботаніком. Весілля було веселе, з родичами та друзями.

Весільна подорож. Фотографії весілля потрапили в мережі від друзів. Так вийшло, що друзі опинилися на тлі нареченої із нареченим. А потім хтось надіслав інші фото Кості. Навіщо?

Так просто. З ним після того випадку багато хто припинив спілкуватися. А Костя жив один у великій квартирі. Сумував, Ніну любив, а мамі обіцяв. Квартира виявилася важливішою.

Щастя Ніни з іншим не давало спокою, Костя почав заглядати в пляшку і перестав ходити на роботу. Мати забила на сполох і почала пошуки колишньої нареченої сина.

У квартирі, куди вона приходила минулого разу, її не було. Де її шукати? Вона згадувала про що говорив син, адже зараз від нього добитися чогось було неможливо. Знайшла їх спільних друзів, які вже були для Костянтина колишніми, вони й розповіли.

Яна Сергіївна простежила за Ніною. Вона йшла за нею від офісу до квартири. Дуже не хотіла розмовляти при свідках. Не встигла Ніна зайти, як пролунав стукіт у двері.

– Яно Сергіївно?

– Пам’ятаєш, як мене звуть? Дивно.

– Пам’ять хороша.

– А ти все ж таки зуміла обкрутити когось. Молодець. Ми ж тоді пожартували, перевіряли тебе. Костя дуже страждає, не може тебе забути. Я не мала рації, визнаю свою помилку.

– Для мене зараз головне завдання – врятувати сина. Зробити це зможеш лише ти. Я організую розлучення, оплачу весілля. Костик має житло, ти ж знаєш.

– Навіщо це мені, у мене є чоловік, є квартира. В мене інше життя.

– Яка тобі різниця у чиїй квартирі жити!

– Я залишусь у нашій.

– Не вашій, а твого чоловіка! Хижачка. Окрутила заможного.

– Пані, ви чого тут кричите? Додому не час? – З кімнати вийшов чоловік Ніни.

– Ти на цього мого сина проміняла? Окрутила. Багатий він?

– А вам яка справа? Це я її обкрутив! Ця квартира її, мою ми здаємо, а спільну купуємо. Ще питання будуть? Ні! Попрошу на вихід.

Гостя пішла.

– Я чогось не знаю? Що ти сказав про спільну квартиру?

– Рано ще, але ж ми обов’язково купимо. Нехай заздрить мовчки.

– Я не знала, що ти в мене такий.

– Який?

– Такий… ось такий.

– Вечеря готова, мий руки. Я сьогодні звільнився раніше, а завтра ми їдемо до твоїх. Час повідомити їм про спадкоємця. А потім і до моїх заїдемо.

Ніна була щаслива. Вибір був зроблений правильний.

Якби не квартира та ультиматум мами Костянтина, то все було б не так. Чоловік, який її проміняв на квартиру, – це зовсім не її життя.

А тепер Костя, як та стара біля моря, а поряд розбите корито. Адже квартира, де він живе, належить мамі, і вона не дасть її хижачкам в руки. За що боролися, недолугі…

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки!