Мій син Толя другий місяць як з’їхав від своєї дружини та живе у батьківському домі. Для мене це стало цілковитою несподіванкою. Спочатку я думала, що молоді просто посварилися і чекала, що вони помиряться. Адже у всіх бувають важкі часи. Але час минав, а Толя все ще живе у нас і серйозно налаштований розлучатися з Катею. Перші тижні я не ставила синові зайвих запитань. Мало, що в них із дружиною сталося. Але врешті-решт Толя сам все розповів

Мій син Толя другий місяць як з’їхав від своєї дружини та живе у батьківському домі. Для мене це стало цілковитою несподіванкою. Спочатку я думала, що молоді просто посварилися і чекала, що вони помиряться.

Адже у всіх бувають важкі часи. Але час минав, а Толя все ще живе у нас і серйозно налаштований розлучатися з Катею. Перші тижні я не ставила синові зайвих запитань. Мало, що в них із дружиною сталося.

Але врешті-решт Толя сам все розповів. З’ясувалося, що винна в їхній з Катею сварці його теща Ірина Віталіївна.
– Мамо, будь ласка, не діставай мене, – сказав мені Толя, – Мені й так нудно. Якби не марнотратство Ірини Віталіївни, я б і не думав розлучатися. Але моє терпіння добігло кінця. Я більше не можу довіряти дружині та жити з нею під одним дахом.

Треба сказати, що я зі свахою близько не знайома. Ну, бачила я її пару разів до весілля і стільки ж після. Ми з нею не подруги та не родички. Єдине, що я можу сказати про неї, то це те, що Ірина має гарний вигляд як для своїх років: красива, струнка, з мінімумом зморшок.

Вона і на весіллі наших дітей виглядала швидше як старша сестра нареченої, а не як її мати. Власне, чому тут дивуватися? Ірина Віталіївна на заводі ніколи не працювала і важче за склянку нічого не підіймала.

У неї навіть руки дуже доглянуті. Я навіть подумала, що в неї є якийсь юний залицяльник (батько Каті давно загинув), тому вона так намагається омолодитися. Зараз сваха, за її словами, – «офіційний представник якоїсь косметичної компанії», тому має гарно виглядати.

І їй це чудово вдається, на відміну від мене. Собі, коханій, Ірина регулярно приділяє увагу: купує вбрання, креми та ходить до спортзалу. Ось тільки виявилося, що вона піклується про себе не коштами якогось спонсора, а завдяки заробітку своєї дочки та мого сина. Жаль, що я дізналася про це тільки зараз.

Катя з Толіком прожили разом майже шість років. Ми регулярно приїжджали до них у гості, та й вони на свята нас із чоловіком не забували. У будинку в них завжди смачно пахло випічкою, скрізь порядок та затишок.

Було видно, що вони люблять один одного і піклуються про своє сімейне щастя. Єдине, чого мені не вистачало в них вдома, то це дитячого сміху. Але ж це справа наживна. Мені не хотілося вкотре травмувати молодих дурними питаннями.

За весь час шлюбу Катя з Толіком лише один раз з’їздили у відпустку, і то – відразу після весілля. Для мене це було дивно, тому що вони обидва непогано заробляли, і я не чула, щоб вони збирали на щось гроші.

Житло Катя з Толею не знімають, бо синові у спадок дісталася квартира від бабусі. Меблі та техніку ми з чоловіком подарували їм на весілля. Я вже подумала, що молодь збирає на ЕКЗ, адже за стільки років на онуків не було й натяку.

Тепер же син зізнався, що всі їх із дружиною заощадження йшли на забаганки невгамовної тещі, тому ні про яку відпустку чи народження дитини не могло бути й мови.

Ірина Віталіївна регулярно витрачалася на нечувано дорогі креми, італійські колготки та інші речі, від яких можна було б відмовитися або знайти їм більш дешевий аналог.

Мізерного доходу свахи на оплату всіх надмірностей не вистачало. У результаті вона йшла до банку за кредитом. Коли там їй перестали видавати гроші через прострочені платежі, Ірина звернулася за мікропозикою, а потім – ще за однією.

Вийшло замкнуте коло: грошима за новим кредитом сваха закривала попередній. Коли Ірину долали колектори, вона дзвонила дочці, і та сплачувала всі борги з власної кишені. Толя дізнався про те, що дочка спонсорує свою матір і поставив Каті умову: вона виділяє Ірині Віталіївні не більше 2 тисяч на місяць.

– Твоя мама – доросла жінка, настав час їй почати рахувати, скільки вона отримує і скільки може витратити, – сказав син своїй дружині.
Катя погодилася, ну, або вдала, що підтримала рішення чоловіка.

Через пів року в Ірини за борги опечатали квартиру. За словами Толі, всі ці місяці молодята жили краще, ніж раніше, і навіть почали відкладати гроші на покупку довгоочікуваної машини.

Але тут Каті зателефонувала мама і вкотре почала скаржитися на життя. Невістка не витримала і потай від чоловіка віддала всю заначку Ірині. Незабаром пропажа відкрилася. Після цього вчинку Толя не витримав і пішов від дружини.

– Мамо, я не можу більше жити з Катею. Я люблю дружину, але їй більше не вірю. Як я можу на неї покластися, якщо вона бреше, дивлячись мені в очі? Хіба можна з такою людиною виховувати дітей? – мало не плачучи сказав мені син.

Тепер мені щодня телефонує невістка. Катя переконує мене в тому, що її мати обов’язково поверне позичену суму грошей. Вона божиться, що востаннє допомогла матері й більше не зробить подібної помилки, ось так їй дорогий Толя.

Але я не збираюся заспокоювати сина і вмовляти його повернутися до дружини. Якщо Катя стільки років виносила гроші з дому, не порадившись із чоловіком, то мала розуміти й можливі наслідки своїх дій.

Звичайно, у всьому винна сваха, але й невістка вчинила не краще. Так, мені б хотілося, що Толя з Катею помирилися, але ініціатором їх примирення я не стану. Нехай самі розуміються.