Місце розташування батареї – не той привід, щоб рвати родинні зв’язки. З іншого боку, це була примха свекрухи, і вона зараз перекладає з хворої голови на здорову

– Робіть так, як було, — зажадала мама!
Чоловік сказав, що нічого переробляти не буде, а якщо мамі треба, то нехай викликає майстра, чи сама робить. У квартирі мами ми не сваволили, можна сказати, що навіть чхали з її дозволу.

Коли бабуся лягла, мама переїхала до неї. Ми з чоловіком житло винаймали, і вона запропонувала нам оселитися в неї. За гроші, але менші.

Ми на житло накопичували, тож погодилися, бо будь-яку зайву копійку відкладали.Спочатку була низка цінних вказівок!

Треба було плиту мити щодня, унітаз та ванну, лише засобом певної марки, який не шкодить сантехніці, квіти поливати, виключно за схемою, на балконі та у квартирі не палити, газ після використання плити, перекривати.

Гаразд, звикли. З плюсів — чоловік взагалі позбувся шкідливої залежності! З чистотою у нас ніколи проблем не було.

Квіти, щоправда, трохи напружували, але доти, доки чоловік, який це заняття терпіти не може, не погодився мити посуд на постійній основі.

Якось вийшов з ладу холодильник. Ми подзвонили мамі, спитали, що робити. Спільно купили новий, який мама сама обрала.

Холодильник не новий, але у пристойному стані, свекруха купила у знайомих. Вибрала невдало, з розміром не розрахувала! На місце, де стояв старий холодильник, він не вліз, йому заважала батарея.

Ми з чоловіком зробили на кухні перестановку, щоб все влізло. Не могли ж ми жити з холодильником посеред кухні, або в коридорі.

Мамі перестановка не сподобалася, вона захотіла, щоб ми все повернули на свої місця. Чоловік батарею трохи переніс, не сам, звичайно, а викликав слюсаря.

Матеріали, та роботу сплатив чоловік, він же, приділив на цей процес свій час. Зрозуміло, все робилося з повної згоди свекрухи.

Все повернулося на місця, як мама і хотіла. Бабусі не стало. Ми на перший внесок зібрали. Мама продовжувала жити у квартирі бабусі, даючи нам час на пошуки житла.

Знайшли, купили, переїхали. Після того, як речі були вивезені, ми з чоловіком ретельно прибрали всю квартиру. Свекрусі щиро подякували!

Мама повернулася додому до своїх квітів. Тільки батарея, яку перенесли, почала її дратувати! Навіть не сама батарея, а вставки, та труба між ними.

Мама сама казала, що розумом вона розуміла – нічого страшного, але її стало напружувати перебування на кухні.

У результаті, вона не витримала, і вирішила зробити перестановку, так само, як ми робили, але мамі тоді не сподобалося. Вона зажадала повернути батарею на місце!

Почала мати на нас насідати:
– Ви так зробили, вам і переробляти!

Відразу були претензії та заяви, що ми повинні! Чоловік, коли про це почув, вилаявся:
– Мені й тоді це перенесення не було потрібно, а зараз тим більше! Нехай мама сама викликає слюсаря і розв’язує це питання!

Свекруха могла б самостійно розв’язати проблему, але вона уперлася:
– Не я робила, не мені й морочитися з переробленням!

У неї купа причин! Що вона працює, що у вихідні слюсаря, який робив, не виловиш. Окрім того, чи мало хто зі сторони попадеться, і вона після кривих рук сусідів заллє…

– У мами каша в голові, та сім п’ятниць на тижні, тому ми нічого не робитимемо! – психонув чоловік.
Зі мною він навіть не порадився, сам все вирішив!

Припускаю, що якщо я вв’яжусь у допомогу мамі, то з чоловіком буде конфлікт. Маю подвійні почуття: мама нам допомогла! Так, ми їй платили, але менше, ніж віддавали за оренду!

Свекруха ж, не чужа людина, місце розташування батареї – не той привід, щоб рвати родинні зв’язки. З іншого боку, це була примха мами, і вона зараз перекладає з хворої голови на здорову.

Я пояснювала їй, що у нас, тупо, немає часу! Одна річ, коли ми там жили, можна було знайти годину, а зараз годину займає лише дорога до неї.

Я, потай від чоловіка, була готова дати їй гроші, але вона не взяла, мамі треба, щоб ми самі все повернули на місце. Ситуація безглузда, і дратівлива одночасно!

Іноді просто хочеться послати маму, разом із батареєю, кудись якомога далі. Реакція чоловіка теж мене дратує!

Я йому заздрю — він може на все плюнути, й нічого не робити, а я так не можу! Що мені робити? Розрадьте нас, будь ласка!