Велика і пишне весілля – провісник розлучення, саме так сталося у мене. У нас з дружиною не було пишного і гучного весілля, як такого його взагалі не було. Ми зустрічалися трохи менше року, чого гріха таїти, жили повноцінним життям. Так сталося, що дружина завагітніла і ми зійшлися жити разом.
Весілля не гуляли, навіть офіційно не розписалися. Мої батьки не дуже хотіли цього шлюбу, та й її теж. Думали – поживуть трохи разом і розійдуться, ми були дуже різні люди. Потім мені дружина розповідала, що дуже страждала і шкодувала через не зіграного весілля. Її подружки і мої друзі голосно і пишно святкували свої шлюби, а я помічав гіркі сльози на очах коханої.
Кілька разів поривалися зробити хоча б маленьке застілля, або піти в загс і скріпити наше спільне життя своїми підписами. Але доля так розпорядилася по іншому. Минуло вже майже 12 років, а ми так і живемо разом, душа в душу.
Більшість наших друзів і знайомих розійшлися, деякі одружилися по другому колу. Розлучення були гучні, як і їх весілля. Ділили власність в судах, лаялися, гримали, навіть дітей ділили. А як у них все добре починалося, і весілля, і подарунки, і купа гостей. Тепер собі думаю – навіщо потрібні були всі ці торжества? Може в моєму житті – це випадковість, але мені бачиться якась закономірність. Не подумайте, що я зловтішаюся – просто констатую факт!
- Ти серйозно, мамо? Це жарт такий на перше квітня? Так травень на дворі! -…
– Миколо чому ти вирішив купити саме цей будинок? Поряд із колишньою дружиною? – Катя,…
Алла вміла рахувати гроші. Не в тому сенсі, що була жадібною - просто виросла в…
Тетяна вийшла з магазину і пішла додому з пакетами продуктів у руках. – Візьми, доню,…
Новосілля у Микити та Варі проходило чудово. Ремонт вдався на славу. Друзі нахвалювали. - Що…
– Ти до кого, синку? – бабуся, що сиділа біля під’їзду старого будинку, мов консьєржка,…