Моя кохана жінка мене відшила, та одружується з невдахою. Доля це її – і все тут

Я ніколи не був обділений увагою протилежної статі. З самооцінкою у мене теж все гаразд. Тому, дивлячись на всю картину тверезим поглядом, я розумів, що наречений я досить завидний.

Мої батьки – забезпечені люди. Вони можуть оплатити мою будь-яку забаганку, і готові влаштувати моє хороше майбутнє.

Попри спроможність своєї родини, я досить виважений та самостійний хлопець. Я звик домагатися всього сам і ніколи не любив ні від кого залежати. Я самостійно закінчив школу.

Сам брав додаткові завдання, щоб підтягнути якийсь предмет. Самостійно готувався до іспитів, та вступив до університету на досить гарну спеціальність.

Я знав, що батьки не вічні. І їхні гроші – це їхня заслуга. І щоб я зміг користуватися їхнім нажитим спадком, я мав дізнатися ціну всього цього. Саме тоді я зможу правильно розрадитись з усім, що перейде до мене.

Ще в підлітковому віці я познайомився із незвичайною дівчиною. Вона так сильно зачепила мене, що я навіть не знав, що робити. Усі мої думки та сни були тільки про неї.

А проблема була в тому, що вона не хотіла зі мною навіть зустрітися, та погуляти вдвох. Все наше спілкування було серед наших спільних друзів. А мені цього було дуже замало.

Проходив рік за роком. Вона досягла непоганих успіхів у своєму житті. У чомусь вона була схожа на мене – хотіла досягти всього сама. Вона була зі звичайної, небагатої родини.

Ця дівчина мене вмотивувала. Давала мені сили для підкорення нових вершин. Дивлячись на неї, я захоплювався, та мріяв, щоб вона стала моєю.

Роки спілкування з Іриною не минули даремно. Вона мені почала довіряти. Іноді зверталася до мене за допомогою. Я мчав до неї, стрімголов, дарував їй подарунки, допомагав у всьому, водив її в кіно, театри, ресторани.

Зрештою, Ірина погодилася зі мною спробувати побудувати стосунки. Я знав, що вона не має до мене тих почуттів, які маю до неї я. Було зрозуміло, що вона погодилася на це, щоб вкотре в цьому переконатися.

У результаті наші відносини тривали від сили пів року. За цей час ми обоє багато чого досягли. Розлучилися ми з її ініціативи. Проблема все та ж – не відчуває вона до мене нічого!

Що я можу вдіяти? Вона ж, дівчина моєї мрії, красива, добра, розумна, знає чотири мови й легко розмовляє ними. Зараз захищає дисертацію, та продовжує будувати непогану кар’єру в успішній компанії, де вона посідає далеко не останнє місце.

І ось новина – Ірина, моя Ірина, виходить заміж за повного невдаху. З освіти у нього – насилу закінчене  місцеве ПТУ. На обличчі сліди від прищів.

Ходить завжди з брудним волоссям, не голений. Із захоплень – комп’ютерні ігри, та галасливі компанії. Що він їй, та їхнім дітям, зможе дати? Нічого!!! А я її можу обсипати золотом, та подарувати щасливе майбутнє.

Скільки разів я намагався її відмовити від такого кроку, та дати мені ще один шанс. Вона не погоджується. Каже, що я хороша людина, та добрий приятель, але любить вона його.

А мене аж пересмикує від думок, що вона зараз із ним. Що він торкається до неї. Ірина чудово розуміє, що її обранець дуже мені програє. Він худорлявий та субтильний. Я ж добре підкачаний, розумний, цілком симпатичний.

Усі її подруги відмовляють її від весілля. Вони називають її дурепою, просять одуматися, поки не пізно, та зробити правильний вибір. А вона вперлася рогом! Доля це її – і все тут! А в мене життя руйнується ! Що робити? Як далі жити без неї?!