Моя мама звикла жити за чужий рахунок. Колись вона була молодою та гарною білявою дівчиною з пишним бюстом, тому багатих чоловіків, які бажають провести з нею час, було хоч греблю гати. У результаті вона ніде не працювала, а жила виключно на гроші своїх залицяльників

Моя мама звикла жити за чужий рахунок. Колись вона була молодою та гарною білявою дівчиною з пишним бюстом, тому багатих чоловіків, які бажають провести з нею час, було хоч греблю гати. У результаті вона ніде не працювала, а жила виключно на гроші своїх залицяльників.

Щоправда, іноді мама підробляла перукарем вдома. Але це було більше схоже на хобі, ніж спосіб заробітку. Мама завжди жила одним днем і була впевнена, що дурнів, ласих на її красу, завжди буде достатньо.

Я ніколи не засуджувала матір за її спосіб життя, але перетворюватися на таку ж нахлібницю, як вона, мені не хотілося. Тому одразу ж після школи я поїхала з рідного дому в інше місто, вступила до університету та влаштувалася на роботу. Мама ж продовжувала бездумно витрачати гроші, купуючи собі дорогі вбрання та відвідуючи салони краси.

Але згодом будь-яка краса тьмяніє. Після 40 це сталося і з моєю мамою. До того ж вона набрала зайвих кілограмів двадцять, але не позбулася звички жити на широку ногу. Ось тільки охочих утримувати її нове тіло вже зменшилося.

У результаті, мама влаштувалася перукарем у якусь глуш, де не потрібно було особливих навичок. У професійні салони її не брали через відсутність досвіду та знання про сучасні стрижки. Зрозуміло, і мамина зарплата була з кумедного носа. І тут мама «пригадала», що має дорослу доньку.

Я до цього допомагала їй, чим могла, і ніколи ні про що не просила. На той час я вже закінчила університет і два роки працювала менеджером у туристичній компанії. Я надсилала матері майже половину зарплати. Але, мабуть, цього було мало. Якось мама подзвонила мені з претензією:

– Доброго дня, доню. Сподіваюся, ти добре спиш ночами? Я не дуже. Мені довелося всі свої прикраси закласти у ломбарді. Куди це годиться? Ти моя дочка і зобов’язана мені допомагати.

– Мамочко, я тобі й так по 8 тисяч на місяць надсилаю. Більше віддавати у мене немає можливості – відповіла я.
– Ну ось, виростила на свою голову. Живи як знаєш – сказала мама і кинула трубку.

А за пів року мені почали дзвонити колектори. Вони називали мамині паспортні дані, а також суми заборгованостей, від яких у мене запаморочилось в голові. Виявилося, що мама потай набралася позик і прострочила виплати.

Я одразу їй зателефонувала, щоб уточнити, куди вона витратила нечувані суми. У мене закралися підозри, що їй знадобилася дорога операція чи спеціальні ліки, а вона про це промовчала. Але все виявилося набагато банальнішим – мама просто не захотіла змінювати своїх колишніх звичок.

Піднявши трубку, у відповідь на запитання, куди вона витратила стільки грошей, мама мені сказала:

– А що ти хотіла, щоб я на твої три копійки виживала? Я звикла жити красиво і блискуче! Мені потрібний догляд за обличчям та волоссям, збалансоване харчування, вітамінні добавки. Ось мені й довелося взяти позики. А тепер ти мусиш мені допомогти їх виплатити.

– Ще чого! Я тобі даю гроші на місяць і стільки ж залишаю собі. Може, ти хочеш, щоби всю зарплату тобі перераховувала? Так тобі й цього навряд чи вистачить – відповіла я.

Моєму обуренню не було меж. Я б зрозуміла, якби мама витратила гроші на ліки чи продукти, але ж вона вкотре оновила догляд за обличчям. Найбільше мене вразило мамине нахабство: чи бачите, це я мушу гасити борги за її кредитами.

Ну ні, не на ту напала. Щось я не пам’ятаю, щоб мама особливо рвалася мені допомагати, доки я була студенткою. Тепер, коли я стала самостійною і міцно стою на ногах, вона вирішила мною користуватися?

Не вийде. Якщо вона ще раз звинуватить мене в тому, що я їй мало допомагаю, то доведеться взагалі перестати давати їй гроші. Пора б їй вже подивитися в дзеркало і зрозуміти, що від тієї гарненької білявої та стрункої жіночки нічого не залишилось, окрім поганого характеру.