Мої складні відносини з батьками і своїм дорослим сином…
Як пов’язана любов матері зі скотським ставленням сина / дочки і навпаки? Розповім власну історію з життя.
Я – нелюбима дитина в сім’ї: голодувала, в школі сама собі на одяг заробляла, били і т.д. Так, я самостійна, ніж мої батьки активно користувалися: відбирали у мене речі, щоб самим користуватися ними, крали мого сина, накручували його проти мене. Забезпечені батьки у мене, до речі. А освіту я отримувала вже за свій рахунок, мені навіть школу не дали закінчити, до слова.
Любові до батьків у мене немає. І бажання з ними спілкуватися – теж. Коли їм щось треба, вони зображують любов і кажуть: «Як же ми з тобою будемо справлятися з проблемою?» Одного разу я почала відповідати: «Ми? Хто ми? Немає ніяких «ми». Я зі свого боку проблему вирішувала, чекаю ваших рівноцінних дій, а якщо не буде ваших дій, то я далі і пальцем не поворушу ». І якось легше жити стало, коли ось так почала поводитися. Перестали гроші видоювати і нерви менше мотають.
А тепер друга історія. Мій син ріс в достатку, я дала йому якісну освіту, підтримувала, але в той же час вчила, як це було можливо, самостійності. До слова, мої батьки вчили його зворотному і кожен день його ловили біля дверей і вибивали інформацію, як його справи, що він робить і інше.
У мене було 20 років війни за сина, якого переконували не отримувати освіту, розповідали, що мама – дурепа і т.д. Він закінчив університет, знайшов роботу, одружився. Моя мати знюхалась з моєї невісткою, обидві накрутили сина, і він вперше в житті наговорив мені гидот, ображав, намовляв, коротше, всі слова моєї матері про мене я почула від нього, раптово. Все це він зробив, коли я хворіла, лежала, не встаючи, сповзала тільки на горщик біля ліжка, лежала мовчки і готувалася до смерті, тому що ніхто – ні мої батьки, ні син з невісткою – мені навіть їжі не приносили.
Ага, так ось, вже другий рік я з ним не спілкуюся. І спілкуватися з ним у мене бажання немає. Як і з моїми батьками.
У чому моя провина? У тому, що виконувала в повній мірі материнський обов’язок на очах у своєї матері? І стала жертвою її заздрості? А чому я не хочу спілкуватися з моїми батьками? Тому що ставлення до дітей у них, як до худоби, все тільки в свій рот і свою кишеню у них набивалося. І мені дивно, що діти, яким в дитинстві недодали і оббирали, виростаючи, люблять батьків. Немає у дітей любові до батьків таким, якщо заглянуть в свою душу – одні образи і нав’язане почуття неіснуючого боргу.
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…