Моя наречена Наташа психічнохвора, але приймає ліки – все добре. Але коли моя мама про це дізналася перед весіллям, каже, що дівчина здорова і вмовляє її кинути пити препарати…

Мене звуть Ілля, мою наречену – Наташа. Ми з нею почали зустрічатися три роки тому, і буквально кілька місяців тому, коли ми заговорили про весілля, вона зізналася мені, що страждає психічним захворюванням.

Не буду називати діагноз, не важливо. Важливим є те, що мене це не відштовхнуло, тим більше, Наташа постійно приймає ліки і спостерігається, так що у нас все добре.

Наташа у мене спокійна, абсолютно врівноважена людина, твердо віддає собі звіт у вчинках.

Саме тому вона вмовила мене відразу ж розповісти сім’ї про те, чим вона хворіє. Моя мама спочатку була трохи в шоці, але потім познайомилася з Наталкою ближче і полюбила її. Ми з Наташею разом обдзвонили всіх родичів, яких запросили на весілля, і разом з нею розповіли про її захворювання. Вона наполягала, що карти потрібно викласти на стіл. Ну я і підтримав.

Спочатку начебто все було нормально, але не так давно пішло наперекосяк. Так би мовити, проявилися наслідки нашої відкритості. Моя чудова рідня, яка весь цей час придивлялася до моєї нареченої, дружно ухвалила, що вона здорова. А раз здорова, то і таблетки їй приймати нема чого.

Для тих, хто не знає – таблеток психічно хворим доводиться приймати багато. За 5-6 і більше препаратів в день. Саме така кількість дає хороший ефект, саме тому моя Наташа може жити нормальним життям і бачити світ у всіх фарбах.

Але скільки б я не пояснював це мамі – марно. Старе загартування, недовіра до лікарів, особливо до психіатрів. Знає краще, ніж психіатр, що ви. У її поколінні як? Якщо психічно хворий, значить, місце в психлікарні і в гамівній сорочці (у багатьох моїх знайомих і досі така думка, на жаль). Але Наташа нормально себе веде, не чує голосів, не розповідає про інопланетян. Значить, лікарі просто дурять нашу дівчинку. Значить, вона здорова і її просто напихають непотрібними їй таблетками.

Нам залишилося до весілля трохи, і я почав страшно боятися, що мама умовить Наташу кинути таблетки. Сама Наташа сміється і запевняє, що нічого не кине. Але на душі якось неспокійно. Наташа дуже вразлива. Боюся, повірить. Говорив з мамою – але вона тільки відмахується і розповідає про “сусіда, у якого сина ось так запроторили, але ж здоровий був хлопець” і про купу знайомих, яким психологи і психіатри нарадили і зробили тільки гірше. “Ну ти подивися на неї, ну яка з неї хвора? Я читала в інтернеті, від цих таблеток взагалі овочем можна стати”. І вся розмова.

Якщо Наташа кине пити таблетки, це буде кінець. Вже хочеться це весілля під три чорти послати разом з ріднею і виїхати куди подалі.

Я думаю, що зробив дурницю ми, коли взяли і все всім розповіли. Наташу, звичайно, не звинувачую, але не знаю тепер, що гірше. Косі погляди або ось таке ставлення, яке незрозуміло чим обернеться.