Можливо я вчинила не розумно, залишивши дитину без батька? Але такий батько, точно моєму сину не потрібний! Він же без мами ніхто, і звуть його ніяк

Ми поспішно розписалися після п’яти місяців знайомства через те, що я була в положенні.

Майбутня свекруха цю новину зустріла без особливої ​​радості, але ж перша заявила синові, що тепер він повинен одружитися.

– Чому мені потрібно саме одружуватися? Адже можна і так допомагати дитині, – тридцятидворічний Володимир спробував переконати матір.

– Ти хочеш зіпсувати мені репутацію? – насупилась Олена Олегівна. – Мабуть, синку, ти забув про те, що я заслужений лікар? Хочеш ославити мене? Ні, я не дам тобі цього зробити! – рішуче додала вона.

– О, точно, ти лікар! – розплився у задоволеній посмішці чоловік. – Може ти по своїх зв’язках там зможеш допомогти з розв’язання цієї невеличкої проблеми?

Жінка, яка в цей момент чистила картоплю, підвела на сина здивований погляд.
– Якщо стане відомо, що я якось до цього причетна, мене на всю область ославлять і скинуть із посади!

– Я не для того стільки років прагнула стати завідувачкою педіатричного відділення, щоб заради тебе пустити все коту під хвіст! – гаркнула Олена Олегівна і жбурнула ніж у неочищену картоплю.

Близько п’яти хвилин вона, на підвищених тонах відчитувала Володимира, а потім запитала:

– Дівчину як звати?
– Марина.

– А скільки років? Сподіваюся, вона не малолітка? – Олена Олегівна примружилася і почала вдивлятися в обличчя сина, намагаючись вловити момент, коли він їй збреше.

– Ні, Марині двадцять п’ять років, – зітхнув чоловік і почухав козлячу борідку.
– Що твоя обраниця говорить із цього приводу? Хоче дитину? – холодно спитала мати.

– Сказала, що хоче, але мені здається, що вона просто так хоче мене до себе прив’язати, – напівпошепки відповів Володимир.

– Тебе? Пора б уже комусь, – із глузуванням промовила Олена Олегівна. – Тридцять два роки. Досі живеш зі мною.

– За професією не працюєш. Ти ж лікар, а стирчиш за барною стійкою, ще й борідку цю гидку відростив. Чистої води бовдур!

Володимир у відповідь закотив очі, йому не подобалося, коли мати починала вичитувати його, та вчити життя. Несподівано чоловікові спала на думку непогана ідея: за допомогою дитини маніпулювати матір’ю.

– Слухай, я тут подумав, що ти маєш рацію, – здивував жінку Володимир. – Мені час заводити свою сім’ю.

– Марина вже на третьому місяці. Живе у гуртожитку, де повно клопів та тарганів. Ти, як лікар, знаєш, наскільки це шкідливо…

– Говори на чистоту! – Жінка суворо подивилася на сина.

– Нам би окрему квартиру, – почухав потилицю чоловік. – Ти зрозуміла, що я говорю або про квартиру, яку ти здаєш, або про фінансову допомогу на оренду.

Олена Олегівна посміхнулася і погрозила синові вказівним пальцем правої руки:
– Хитрун який! Я подумаю.

– Тільки швидше, а не пів року, – лукаво захихотів чоловік.

Через п’ять днів мати повідомила Володимира про те, що наприкінці місяця вони можуть заїхати до квартири, яку вона купила кілька років тому і, яку здавала, одержуючи з неї пасивний дохід.

– Я хотіла б твою Марину побачити. Все-таки майбутня родичка, – заявила вона синові.
– Навіщо? Що це змінить? – став викручуватись чоловік, відтягуючи час знайомства.

– Не дам ключі від квартири, доки не побачу невістку! – приголомшила жінка.
Наступного дня Володимир привів Марину знайомитись із майбутньою свекрухою.

Олена Олегівна, побачивши перед собою маленьку худеньку дівчину, яку син був вищим на дві голови, зніяковіла.

Вона уявляла її зовсім інакше. Жінка була впевнена, що перед нею постане жвава хабалка, яка одразу покаже себе не з кращого боку.

На її подив, Марина привіталася і скромно присіла на запропоноване за столом місце. За вечерею вона мало говорила. Дівчина здебільшого мовчала і дивилася в один бік, поверх голови Олени Олегівни.

Жінка навіть подумала, що Марина має якісь проблеми з психікою та головою. Коли вечеря добігла кінця, Володимир вирушив проводжати обраницю до гуртожитку.

Він був відсутній близько трьох годин і повернувся додому на підпитку. Мати зустріла його в передпокої й замахнулася:

– Ти де встиг? Ой, чекаю не дочекаюся, поки ти нарешті з’їдеш від мене! Хотіла спитати з приводу адекватності Марини, але бачу, що тобі вона підходить, як ніхто інший.

Володимир гидко розсміявся і, хитаючись з боку на бік, пішов у кімнату.Через тиждень він, разом із майбутньою дружиною, заселився у квартиру матері, а ще через сім днів, розписався з Мариною.

Олена Олегівна дуже швидко відчула дефіцит грошей, коли втратила двадцять тисяч з оренди квартири, тому зажадала, щоб син та невістка самі оплачували комунальні послуги.

Зрозумівши, що цього мало, жінка вирішила заощаджувати на воді й почала ходити митися до молодої пари.

Я швидко зрозуміла, що свекруха стала скупитися і не знала, як отримати вигоду з квартири.

Через місяць, коли я була у лікаря на огляді, після повернення, я побачила, що вхідні двері прочинені.

Я злякалася і вирішила, що невідомі особи проникли у квартиру і зараз обчищають її. Спочатку я хотіла зателефонувати чоловікові, але потім таки вирішила особисто перевірити.

Навшпиньки я увійшла до квартири й ледве не спіткнулася через купу взуття в порозі.
– Хто там? – пролунав із кухні голос свекрухи.

– Я! – полегшенням видихнула я, зрозумівши, що це свекруха, а не грабіжники перебувають у квартирі.

Однак довго радіти я не змогла, почувши голоси й зрозумівши, що свекруха притягла своїх гостей. Я пройшла на кухню, привіталася і, помітивши на столі свої продукти, підібгала губи.

Мені було неприємно усвідомлювати, що Олена Олегівна не лише притягла із собою чужих людей, а й вирішила нагодувати їх продуктами, які сама не купувала.

Близько двох годин я сиділа в кімнаті й слухала регіт, що лунав із кухні.
– Ми пішли, закрийся! – свекруха зазирнула до мене. – Зі столу прибрати не забудь.

– Олено Олегівно, чому ви своїх гостей привели до нас? – поцікавилася я.
– Що означає до вас? – Жінка здивовано підняла брови. – Квартира моя, кого хочу, того й приводжу.

– Чому не у свою?
-Тому, що і та, і ця – все одно мої! – уїдливо зареготала вона. – Хоч якийсь зиск від вас.

– Ви й миєтеся з цієї причини у нас? – я вирішила поставити свекрусі всі питання, які мене цікавили.
– Так. Електрику та воду заощаджую!

– Годували своїх гостей нашими продуктами? – не на жарт розійшлася я і вирішила все вивалити на свекруху.

– Ой, що я взяла? Сир та ковбасу? – скривилася жінка. – Ви не на оренді, завдяки мені, набагато більше заощаджуєте, тож перш ніж пред’являти мені претензії, сто разів подумай!

Я відвела очі убік і прикусила язика. Розмовляти зі свекрухою мені більше не хотілося. Увечері я заявила Володимиру, що його мати намагається вижити нас зі своєї квартири.

– Спочатку пустила, а тепер, мабуть, дуже пошкодувала, – констатувала я. – Потрібно шукати собі інше місце.

– Із нашою зарплатою? – засміявся чоловік.

– Тоді я повернуся назад до гуртожитку, – відповіла я і почала збирати речі, бо жити у квартирі, яка перетворилася на прохідний двір, я більше не хотіла.

Володимир спробував зупинити мене, та пообіцяв поговорити з матір’ю. Проте та брутально відповіла, що вона нікого не тримає.

– Ти не боїшся, що хтось дізнається про те, що ми з твоєї вини залишилися на вулиці? Ти ж лікар!

– Ні, не боюся, я звільняюся за вислугою років, – засміялася вона в слухавку. – До речі, я збиралася сказати вам, що у моїй квартирі ви живете останній місяць.

– І так, мені все одно, як ви житимете. Я тепер звичайна середньостатистична пенсіонерка.
Приголомшений чоловік повірити не міг, що мати різко змінила свою думку.

Залишившись без материної підтримки, ми розлучилися ще до появи дитини. Володимир повернувся до матері, а я, у свідоцтві про народження сина, поставила прочерк!

Можливо я вчинила не розумно, залишивши дитину без батька? Але такий батько, точно моєму сину не потрібний! Він же без мами ніхто, і звуть його ніяк!

Якось, впораємося і самі! Та й мої батьки не лишилися осторонь! Вони з самого початку не схвалювали наш  шлюб!