Ми купили свекрусі квартиру, а її дочка тепер робить так, щоб ця квартира дісталася їй

Мій чоловік – дуже добра людина. Його доброта та співчуття іноді просто не знають меж. Деякі люди цим можуть зловживати.

Часто він допомагає своїм знайомим за їхнім першим покликом, хоча мало хто з тих самих знайомих потім допоможе чимось у відповідь. Він дуже хороша людина, але його вічна доброта та невміння відмовляти стає частою причиною для сварок у нашому домі.

Ми разом вже майже 15 років. Нашому сину 11 років, дочці нещодавно виповнилося 9. Ми живемо у двокімнатній квартирі, яка дісталася мені у спадок від моїх батьків. Мого батька давно немає в живих, а мама вийшла заміж вдруге і переїхала жити до свого нового чоловіка.

Ми з чоловіком поступово почали ловити себе на думці, що нам стає тісно у двокімнатній. Діти зростають, у кожного з’являються свої інтереси, свої друзі.
Розглядали кілька варіантів: взяти іпотеку на трикімнатну квартиру в новобудові, щоб кожен з дітей мав свою кімнату, думали ще купити ділянку або будинок. Вирішили поки що просто відкладати гроші, потроху накопичувати, а там буде видно.

Чоловік – не єдина дитина у сім’ї. Має молодшу сестру. З нею у мене стосунки натягнуті. Якщо коротко, то вона велика любителька халяви. Вона раніше любила часто дзвонити моєму чоловікові з проханнями позичати їй грошей, які потім ніколи не повертала.

– У мене дитина, за квартиру платити немає чим, – і ще могла наплести мільйон інших причин.

Чоловік все це сприймав близько до серця, постійно вівся на її скиглення. Мені це набридло, після чергового прохання позичити грошей, причому досить немаленьку суму, я зрозуміло пояснила його сестрі, що лавочка прикрилася. Якщо хоче грошей, то нехай сама піде заробляти. Вона сама не працює, живе на аліменти та гроші, які пересилає їй мати.

Після мого втручання її вічне скиглення припинилося, припинила тягнути гроші у чоловіка. Він потім зізнався, що й сам не в захваті від такої поведінки сестри.

– Але ж я не можу їй відмовити, вона ж образиться, – сказав він.

Він просто не вміє говорити людям «ні», у цьому вся проблема.

Приблизно рік тому в чоловіка не стало батька. Свекри жили у селі, мати чоловіка залишилася сама. Їй було важко залишатися самій в цьому будинку, ще й з господарством вона вже не могла впоратися сама через вік. Чоловік періодично їздив до неї в село, допомагав, але таки потім постало питання про те, щоб перевезти маму ближче.

– Може, мати у нас поживе? – Запропонував чоловік.

Я нічого не маю проти його мами, у нас з нею прекрасні стосунки, але нам самим тісно вчотирьох у нашій двокімнатній, я не уявляю, як би ми там тулилися ще й зі свекрухою.

Вирішили продати старий будинок матері, додати грошей та купити їй невелику квартиру. Усі паперові справи я довірила чоловіку, бо тоді донька мала проблеми зі здоров’ям і треба було нею займатися. Тепер я шкодую, що все так склалося.

Я думала, що чоловік оформить квартиру на нас, оскільки суму, що бракує, навіть більшу частину суми за квартиру, сплатили ми. Виявилося, що він все оформив на свою матір. Я цей момент проґавила, так, тут є і моя вина. Потрібно було одразу все промовляти та за всім стежити.

Зараз через це у нас нова біда. Мати чоловіка хоче оформити дарчу на цю квартиру своїй дочці або взагалі помінятися з нею місцем проживання.

– У них з онукою такі жахливі умови, туляться удвох у маленькій кімнатці в гуртожитку, а я тут одна, – переживає свекруха.

Так, її дочка живе в убитій кімнаті в гуртожитку разом із дитиною, але до чого тут квартира, на яку я давала гроші, накопичені з моїх зарплат?

Як я вже говорила, у мене були конфлікти з цією особливою і не раз. Тепер вона дізналася, що ми купили матері квартиру і стала її обробляти, ниє їй за будь-якої нагоди, а свекрусі її шкода.

Я спочатку спокійно попросила чоловіка поговорити з його матір’ю, щоб він якось на неї вплинув. Розмова, як я зрозуміла, не мала успіху. Свекруха все стверджує, що хоче на дочку квартиру переписати.

Та як це? Я своєю працею заробляла ці гроші, відкладала на свою квартиру, покращення житлових умов для своєї родини! Я не дозволю цій халявниці прибрати до рук те, за що я віддала свої кровні.

Чоловік теж не може осадити свою сестричку. Вона ж бідна, нещасна, одна з дитиною у гуртожитку живе. То працювати треба, щоб у нормальних умовах жити!

Я вже на нервах подзвонила свекрусі та спробувала сама до неї донести те, що вони ніяк не зрозуміють.

– Ну, ви ж у великій і затишній квартирі живете, а моя донечка мучиться, – це все, що я почула у відповідь.

Сестра чоловіка часу не марнує. Вже хоче, щоб мати прописала її у своїй квартирі разом із донькою.

Відчуваю, що назріває великий конфлікт. Ще на себе злюся через те, що припустилася такої помилки. Тепер розуму не докладу, як вчинити та що робити, щоб ця бідолашна-нещасна не прибрала до рук куплену нами квартиру.