Ми сказали, коли прийдемо. Навіть торт самі принесли. Прийшли у призначений час. Аліна відчинила двері з таким обличчям, ніби ми прийшли грошей у неї просити. Ми її привітали, але вона навіть не запросила нас до будинку. Син навіть не сказав жодного слова

Моя невістка має дуже важкий характер. Можливо, це такий собі спосіб розпочати моє оповідання, але це головна його думка. Однак про все по порядку.

Наш син завжди був поступливим і добрим. Ми в нього вклали всю душу та всі можливості. Забезпечили його, чим тільки могли. І все було гаразд. Поки не з’явилася його дорога дружина.

Мені Аліна відразу не сподобалася. Вона із досить бідної родини, а наш Віталік заробляє багато. До 30 років він уже став керуючим. Тож я твердо впевнена, що Аліна з ним лише через гроші. Але він мене не слухав. Говорив, мовляв, люблю лише її. Що було казати, залишалося сподіватися, що я помилилася.

Проте невістка одразу почала показувати свій характер. Вона почала налаштовувати сина проти нас. Спочатку він вирішив менше приходити до нас, рідше дзвонити. А коли в них з’явилася дитина, то нам і зовсім зачинилися двері до їхньої хати. Можна було прийти лише якщо заздалегідь зателефонувати і домовитися про зустріч.

Тож онука ми бачимо максимум раз на два тижні і то на півгодини. Хіба це нормально? Але гаразд, і з цим ми змирилися. Але минулого тижня її поведінка просто перейшла всі межі.

У невістки у суботу був день народження. Ми вирішили привітати її. Але, знаючи її нестерпний характер, вирішили заздалегідь зателефонувати. Ми сказали, коли прийдемо. Навіть торт самі принесли. Прийшли у призначений час.

Аліна відчинила двері з таким обличчям, ніби ми прийшли грошей у неї просити. Ми її привітали, але вона навіть не запросила нас до будинку. Син навіть не сказав жодного слова. Зачинили у нас перед носом двері та й усе.

Мені хотілося плакати. Гаразд невістка, але син міг би щось сказати, запросити до хати. Дуже прикро. Що мені робити, щоби якось вплинути на ситуацію?