Ми у квартирі батьків зробили ремонт, а вони її братові віддали, самі на дачу переїхали. – Йому й так тяжко, а нам багато не треба. – виправдовуються батьки

Батьки вкотре пожертвували власним комфортом заради брата. В принципі, нічого дивного в цьому немає, можна було припустити такий розвиток подій.

Але я чомусь сподівалася, що у брата вистачить совісті відмовитись від такої пропозиції, яку йому зробили батьки. Надто добре я про нього думала, як виявилось.

Не виключаю, що саме він був ініціатором переїзду батьків на дачу. Прийшов, напевно, вкотре поскаржився на нелегке своє життя, ось вони вирішили знову допомогти синочку.

Федір, мій молодший брат, із ранніх років вже крутив батьками, як хотів. Вони хотіли багато дітей, але довгий час після того, як зʼявилася я, у мами не вдавалося завагітніти.

А тут вже сорок років і раптом радість. Брат зʼявився, його відразу оточили таким коконом турботи та уваги, що тільки дивуєшся, як дозволяли самому ходити.

У нас із братом різниця у тринадцять років, дуже суттєва, я вважаю. Але це не єдина причина, через яку ми з братом не спілкуємося.

Батьки брата залюбили, розпестили, а він користувався тим, що його в сім’ї обожнюють і творив те, що хотів. Йому все сходило з рук, і ця вседозволеність не йшла хлопцеві на користь.

Виріс він лінивим і хитрим, звик, що за нього все батьки роблять, варто лише правильно до них підійти. Користувався їхньою добротою і вив мотузки кілометрами.

Працювати брат не любив, довго шукав місце, щоби платили більше, а вимагали менше. Але такого не знайшов, довелося обмежитись лише другим пунктом.

А навіщо йому про заробіток переживати, якщо мама з татом завжди підкинуть грошики синочку, якого за якоюсь дивною несправедливістю ніяк не візьмуть на хорошу роботу.

Пояснювати щось батькам толку не було. У них син як був янголятком, так і залишився. А як вони можуть відмовити хоч у чомусь своїй улюбленій дитині?

У дитинстві я, звичайно, ревнувала батьків до брата, але зараз у мені лише глухе роздратування. Мама з татом не молодшають, обидва вже на пенсії, одержують мало, але і з цих грошей примудряються допомагати Феді.

Я намагаюся хоч якось полегшити їм життя. Плачу комуналку за їхню квартиру, приношу продукти, кілька разів ми з чоловіком дарували їм путівки до санаторію.

Ми самі живемо не на широку ногу, й про батьків, що моїх, що чоловіка, не забуваємо. А нещодавно ми зробили моїм батькам вдома ремонт.

Взагалі, він давно напрошувався, але мама з татом відмовлялися, казали, що їм і так добре. Але на початку опалювального сезону їх дуже затопило, тому без ремонту було не обійтися.

Робити вирішили капітально, щоб мама з татом не обурювалися, сказали, що це подарунок на всі свята на п’ять років вперед. Це, звісно, ​​негаразд, але хоч якось батьків треба було заспокоїти.

Зробили все досить швидко, тямуща бригада попалася. Меблі деякі теж замінили та урочисто презентували відремонтовану квартиру батькам.

Ті зітхали, захоплювалися, дякували та були дуже задоволені. І ми з чоловіком також були задоволені, адже змогли їм догодити.

Але довго радіти не довелося. Два тижні тому я зателефонувала мамі, щоб попередити свій приїзд, а вона якось зам’ялася, а потім сказала, що вони на дачі.

Це було дивно, бо сезон вже закритий, і хоч у нас дача досить тепла та комфортна, але раніше батьки після закриття дачного сезону туди не їздили.

На дачі виявилось якось незвично багато речей, таке відчуття, що батьки все перевезли. І я мала рацію. Усі свої речі вони перевезли, бо у квартирі тепер живе брат із нареченою.

– У них скоро дитина буде, куди їм зараз іпотека чи орендоване житло? Йому й так одному доведеться сім’ю тягнути, хай живуть. А нам, старим, багато не треба.

Я була в шоці. Жити взимку на непідготовленій дачі через те, що брат нагуляв дитину і збирається одружитися – це повний абсурд.

Скажи вони раніше про свій переїзд, то ми б на дачі їм зробили ремонт, а тут навіть водопроводу нормального немає, тільки літній, він по зимі промерзає.

Знаю, що користі немає, але не втрималася і зателефонувала братові, щоб висловити свою думку про його персону.

– А я їх не виселяв, вони самі такий варіант запропонували. Навіщо я відмовлятимуся, – ліниво відповів він.

Зараз думаю, що робити далі. Вільні гроші пішли на ремонт у квартирі, де розташувався брат, але й кидати батьків у цій ситуації теж не можна, вони й так часто хворіють.

Переконати їх повернутися у свою квартиру не вийде, там же синочок влаштувався, вони йому заважати не хочуть. Вити хочеться від розпачу. Вони зі своїм сліпим коханням себе до могили доведуть.
Варіант тільки до себе забрати, або винаймати їм житло. Оце так підкинули мені проблем…