Ми якийсь час приховували це від свекрухи. Але таке довго не приховаєш. Коли ми їй сказали, вона влаштувала істерику. Дістала гроші з тумбочки і простягла мені зі словами: Благаю, годі вже псувати життя моєму синові. Візьми гроші

Чесно сказати, я завжди мріяла створити сім’ю. Мене виховувала лише бабуся, але мені хотілося повноцінну сім’ю. Коли я познайомилася з Мишком, то зрозуміла, що він саме той чоловік.

Ми зустрілися в інституті на спільній вечірці. Невдовзі почали зустрічатись. Він був дуже дбайливим та милим. Мені здавалося, що з такою людиною моє життя буде схожим на казку.

Однак на останньому курсі почало відбуватися щось дивне. Він часто тікав, посилаючись на якісь термінові справи. Мені здавалося, що наші стосунки починають руйнуватися. Але я не хотіла його втрачати, тому прямо спитала, в чому справа. Тоді він про все розповів.

Виявилося, що його мама була проти того, щоб він одружився з аби ким. Тому знайшла йому відповідну дівчину. Він думав, що мама жартує, але це було правдою.

Коли він сказав, що хоче познайомити мене з нею, вона влаштувала скандал. Погрожувала, що при зустрічі повисмикує мені все волосся. Перебувати вдома було нестерпно. Тому він і був такий розгублений.

Однак Мишко вирішив не відступати. Він все одно зробив мені пропозицію. Ми одружилися, незважаючи на вічні скандали його матері. Відразу ми оселилися окремо, але з часом почалася низка складнощів.

Спочатку чоловік потрапив в аварію, довелося витратити всі заощадження на лікування. А невдовзі після цього я дізналася, що при надії. Ми вирішили переїхати до матері Михайла. Адже моя бабуся жила у селі.

Тоді скандали потихеньку вщухли, ми думали, все налагодиться. Але свекруха навіть не розмовляла зі мною. Коли ми перетиналися у квартирі, вона просто хмикала і йшла. Зате раділа, що її синочок тепер живе з нею. Найцікавіше почалося, коли народився наш син.

Коли ми після виписки принесли малюка додому, вона глянула на нього і демонстративно скрикнула:

«Слава Богу! Як добре. Це точно не дитина мого сина! У мене пропав дар мови. Такого я навіть від неї не чекала».

Ця історія тривала якийсь час. Вона постійно казала мені, що я нагуляла від іншого. Щоразу у неї були докази. То у дитини ніс із горбинкою, то родимки немає у потрібному місці. Десь два місяці я терпіла.

Ми з чоловіком обоє розуміли, що це все вигадки. Але вода камінь точить. Тому я вирішила зробити тест на батьківство, щоб у чоловіка точно не виникло якихось думок.

Звичайно, тест показав, що це його дитина. Тоді свекруха трохи вщухла. Але в мене постійно було відчуття, що вона просто чекає на слушний момент, коли зможе ще щось викинути.

У такій ситуації ми прожили два роки. Свекруха так само не говорила зі мною, а онука взяла на руки від сили 10 разів. Але я навчилася все це ігнорувати. А ось пару місяців тому я дізналася, що знову чекаю на дитину.

Ми довго приховували це від свекрухи. Але таке довго не приховаєш. Коли ми їй сказали, вона влаштувала істерику. Дістала гроші з тумбочки і простягла мені зі словами:

«Благаю, годі вже псувати життя моєму синові. Візьми гроші і піди позбався дитини».

Її слова зачепили мене за живе. Адже ця жінка тільки те й робить, що руйнує мою мрію про щасливу родину. Для чоловіка це також був сильний удар. Тому ми за кілька днів з’їхали, поки її не було вдома.

Вона знову влаштувала істерику. Пише мені тепер постійно, погрожує. Каже, що я вкрала у неї сина. Ми прийняли рішення, що ні я, ні діти більше з нею не спілкуватимемося. Чоловік іноді заїжджатиме, але не більше.

Можливо, ми надто радикальні. Адже бабуся має право бачити онуків. Але я не хочу руйнувати своє життя через неадекватну жінку.