Як я пішла від чоловіка до найкращої подруги. Продовження історії.
Півроку тому я поділилася своєю історією. Гидот мені написали в коментарях безліч. Ну що ж. Ось і настала розв’язка.
Ми з Анею які варіанти тільки не перебрали. Вона все підбивала мене до розлучення. Але і чоловіка я кидати не хотіла. Жити далі так я теж не могла. Постійна брехня мене винищила. Чоловікові більше не могла дивитися в очі. І ми з Анею про все вирішили розповісти моєму чоловікові і спробувати знайти спільний вихід втрьох.
Я перед розмовою вся знервована – накрутила себе по повній програмі. Не знала, як на нашу ситуацію відреагує чоловік. Зізнаюся, навіть страшно було.
Ми сиділи на кухні і пили каву. Я за пару хвилин все вивалила чоловікові. Він спочатку не повірив – подумав, що ми з подругою просто приколюємося. І на пару хвилин замовк.
А потім запитав у мене, чи хочу я розлучитися з ним. Я сказала, що не хочу. Потім він запитав у Ані, чи хоче вона жити з нами. Вона відповіла, що хоче. На тому і порішили.
Але це була найпростіша частина. Далі все було дуже напружено і складно. Маленькі проблеми виникали у всьому: від розподілу обов’язків по дому до загальних фінансів і нічних справ.
У ось так жили десь 2-3 тижні. Я вже думала, що моя затія з “великою родиною” розвалиться ледь почавшись. Але владналося.
Чоловік і Аня порозумілися.
Зараз живемо втрьох. Рідні поки нічого не знають. В курсі тільки друг нашого подружжя. Він коли дізнався про цю ситуацію знатно отетерів. А потім почав чоловіка вітати. Ех, чоловіки.
— Ти впевнений, що це гарна ідея? — Олена поправила сережку, дивлячись на себе у…
Того вечора Анна провела чимало часу біля плити, обережно помішуючи киплячу солянку. Це була страва,…
Час наближався вже до обіду, коли Ілля нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: - Яно, я…
- Може, посидимо у кафе? Пінного замовимо, поговоримо? - Запитав Микола наприкінці робочого дня. -…
- Алло, Віро, привіт. Розмова є, термінова! Телефоном не можу сказати, чоловік може зайти будь-якої…
Пізня осінь. Вітер б’є по плечах, ганяючи опале листя між надгробками. Небо низьке, сіре, ніби…