Ми з чоловіком живемо в заміського будинку. Будинок дуже великий, тому разом із нами живе свекруха. Сама по собі вона дуже добра і мила, але деякі її звички мене все одно дратують. Свекруха завжди все робить по-своєму, не слухає чужої думки.
С початком повномасштабного вторгнення я виїхала до Німеччини. А свекруха залишилася на господарстві. В домі є багато підвалів, тому в разі чого сховатися вона мала змогу. Але, дякувати Богу ми живемо на в тій частині України де відносно безпечно.
Тому свекруха, яка в нас добра та енергійна, записалась в ряди волонтерів. Вона допомагала людям, які бігли від війни. Я знаю, що вона на деякий час навіть надавала притулок у нас в будинку. Я не була проти, єдине просила, щоб вона закривала нашу кімнату.
Але коли я повернулась додому виявила, що половина речей у моєму гардеробі відсутня.
-Куди поділися всі мої речі? – Запитала я у свекрухи.
-Я їх віддала нужденним, у тебе і так занадто багато одягу в шафі, ти не збіднієш, купиш собі ще щось, – сказала свекруха.
-Ви це серйозно? Ви не могли зателефонувати та запитати мого дозволу? Якщо ви не помітили, то ви віддали речі, на яких були етикетки, це були нові речі, дуже дорогі, – невдоволено сказала я.
-Я ще раз кажу: у тебе і так грошей вистачає, купиш собі нові, – відрізала вона.
Спочатку я дуже обурилась на неї, а потім схаменулась і попросила вибачення. Адже на той момент вона діяла швидко, вона забезпечувала людей, які втратили все хоча б чимсь і одягом у тому числі.
Жовтневий дощ барабанив по вікнах батьківської квартири. Христина сиділа за столом у вітальні, нервово смикаючи…
Потяг хитнувся і рушив з місця. У купе запахло смаженою курочкою, ковбаскою та свіжими огірками.…
Степан останні три роки жив так, ніби його вже не було. Після того, як його…
Ольга сиділа на краю ліжка та масажувала розпухлі ікри. Ноги боліли так, що хотілося вити.…
Лідія стояла перед дзеркалом і розглядала нову сукню. Синю, скромну, але елегантну. Витратила на неї…
В останній рік мама дуже часто хворіла. У ті дні, коли вона лежала в лікарні,…