Ми з мамою глибоко шоковані поведінкою моєї молодшої сестри. Так байдуже поставитися до долі власного сина може тільки психічно хвора людина

Ми з мамою глибоко шоковані поведінкою моєї молодшої сестри. Так байдуже поставитися до долі власного сина може тільки психічно хвора людина.

Вже колишній чоловік сестри під час розлучення з принципу зібрався відсудити в неї сина. Думав, що так зробить її ще болючіше. Власне, дитина йому тільки для цього й потрібна і була.

А зараз з’ясувалося, що син не потрібен сестрі. Вона махнула рукою, заявивши, що все одно вона хотіла дівчинку, тож син може залишатися з батьком.

І тепер дитина не потрібна нікому. Тато його відвойовував, щоб насолити колишній дружині, а тій начхати на дитину, вона навіть рада, що все так склалося.

Шлюб сестри насторожував із самого початку. Не вірю я парам, у яких все в житті відбувається так само затято, як у бразильському серіалі.

Спочатку вони голосно сваряться, мало не до мордобою доходить. Потім вони також голосно миряться, обливаючись сльозами та даючи один одному присяги.

Все це схоже на цирк, рано чи пізно така показуха втомить обох. Навіть якщо обидва дуже темпераментні, то їм потрібні партнери, які їх своїм спокоєм трохи заземлятимуть.

У сестри шлюб ще довго протримався – аж чотири роки. Їхньому синові теж чотири роки, бо виходила сестра заміж вже на останньому місяці. До цього весілля кілька разів скасовувалося через їх сварки.

У нас була надія, що сестра якось спокійніше стане після появи сина, таки вона тепер мама, їй треба дбати про свою дитину.

Але скандали в їх сім’ї були такою ж повсякденною справою, як і чаювання. Навіть не беруся рахувати, скільки разів сестра прибігала додому до мами з дитиною на руках і криками, що тепер вони точно розлучаться.

Доводилося вислуховувати, заспокоювати, мирити, але вистачало цих зусиль на тиждень максимум. І так тривало, доки сестра не зустріла нового чоловіка.

Це її колега, якого не збентежив її статус заміжньої жінки та наявність дитини. Ось до нього сестра і пішла, подавши на розлучення після чергової сварки.

Колишній чоловік сестри вирішив, що коли та його проміняла на якогось іншого мужика, то він теж повинен їй зробити боляче. І вирішив відсудити сина.

Це не склало великих проблем не було, тому що сестра чинила опір більше для людей і щоб дотриматися пристойності, вона ж хороша мати, їй не може бути байдуже.

Ми з мамою за результат засідання переживали більше, ніж сестра. Коли суд вирішив залишити дитину з батьком, мамі навіть погано стало.

А сестра легко до цього поставилася. Махнула рукою і сказала, що готова платити аліменти та інколи відвідувати дитину.
– Та й нехай, я все одно дівчинку хотіла, – заявила вона.

У нас із мамою очі на лоба полізли. Як про річ якусь каже, мовляв, нехай забирають, я все одно хотіла купити нову.

Найстрашніше, що колишньому зятю дитина теж не потрібна. Він відправив його до своїх батьків, з принципу заважаючи нам бачитися з дитиною.

Треба знову позиватися, ми з мамою бігаємо по юристах, а сестрі начхати. В неї нове життя з новим чоловіком, про сина вона навіть не згадує.

Від усієї цієї ситуації голова вже обертом іде. Я не очікувала, що моя сестра виявиться такою ****, та й колишній зять теж гарний, вони були варті один одного. Ось тільки, що нам робити з мамою, як дитину відсудити? Бо він нам не байдужий і ми за ним сумуємо.