Ми з мамою завжди були як подружки. Якось вона мені розповіла, що більше не кохає батька і в неї з’явився коханець. Відреагувати як «подружка» я не змогла

Ось знаєте, кажуть, що мати і дочка повинні бути подругами, ділитися всім і все таке. У мене так теж було, поки я на собі не відчула всю красу абсолютно довірчих відносин з матір’ю.

З дитинства мама і я були близькі. Я єдина дочка, народила вона мене ще дівчиськом, в 19 років, можна сказати, росли разом. Тато в мене військовий, постійно поїздки, відрядження, діти військових в курсі, як це – постійно змінювати місця проживання, дитячі садки, школи … Коротше кажучи, з подруг у мене була одна мама. Ні, це було гарне дитинство, я не скаржуся. Але з друзями от не склалося.

Коли я поїхала вчитися в училище, я стала бачити її рідше. Ну і якось я помітила, що вона щось приховує. Питала, але вона відмовлялася, мовляв, втомилася, авітаміноз …

Я приїхала на літні канікули додому, і якось ми з нею приготували стіл, налили вина, випили. З розмови про хлопчиків все почалося. Я стала розповідати про хлопця, з яким зустрічаюся, і тут мама розплакалася і вивалила на мене. Виявляється, у неї роман з лікарем нашого гарнізону. І така любов, що вона думає про розлучення з батьком, а лікар думає про розлучення з дружиною, з якою вже довго не живуть разом.

Мама стала мені розповідати, який її “коханий” хороший, як він її любить, як вони зустрічаються десь там, в медчастині … коротше, я не пам’ятаю за все. Я сиділа, як прибита, і тільки думала про батька і про те, як я тепер буду дивитися йому в очі і знати все це …

Мама в той день міцно напилася, на ранок нічого не пам’ятала (як вона сказала). А я ледь дочекалася кінця літа, щоб поїхати.

Приїхала взимку, на Новий рік. Сиділи за столом. Мама раптом почала плакати і пішла в кімнату зі словами “не чіпай мене …”. Батько був засмучений не те слово. Вона не хотіла з ним говорити, кричала, що буде говорити тільки зі мною.

Новий рік був зіпсований. Мама палила на кухні, тримала мене за руку і говорила, що хоче щось з собою зробити. І ще говорила “Ну ти ж все знаєш, дочка, все знаєш. Тільки ти мене розумієш, ти одна”.

Я ледве дочекалася кінця канікул …

Знаєте, ось читаєш романи, кіно дивишся – і всюди чоловіки такі козли, а жінки і їхні коханці – прямо отакі романтичні герої. У житті все по-іншому.

Мій батько зовсім не козел. І ніякої романтики я не помітила в тому, що моя мати спить з іншим чоловіком і розповідає мені, сімнадцятирічній на той момент дівчині, як їй важко терпіти дотики тата.

На що вона сподівалася? Що я розповім батькові … або що я підтримаю її і почну разом з нею зневажати батька?

Може, мені треба було розповісти батькові, але я не змогла досі, хоча минуло вже десять років. Мама, звичайно, зрозуміла помилку, але сказаного вже не повернути. У мене з нею з тих пір дуже натягнуті стосунки. І я так і не можу дивитися татові в очі …