Ми з подругою не змогли поділити хлопця. Завжди вважала, що жіноча дружба – вигадка, поки не зустріла Таню

Вперше перетнулися з Танею в університеті, потім на кількох робочих заходах, так і почалася наша дружба.

Дружити стали міцно: ділилися секретами, виручали одна одну багато разів, вона допомагала мені з моїми проблемами, я їй – з її. Нас навіть мами називали сестричками,

Танюшка була бажаним гостем в нашому будинку, а я з задоволенням приїжджала до неї в село, щоб відпочити на вихідних. Ми ділили все – секрети, одяг, косметику і маленькі витівки, і тільки хлопця поділити не змогли.

Як тільки Таня з ним познайомилася – почалося пекло. Діма забрав її у мене у всіх сенсах.

Через тиждень після їхнього знайомства вона перестала мені дзвонити і писати взагалі. На мої повідомлення відповідала мляво, через годину-півтори, іноді взагалі забувала.

Коли перетиналися в універі (вчимося на різних потоках) – вона швидко обіймала мене і терміново тікала у справах. Почала прогулювати навчання, залишати хвости після сесії. Закохалася так, що повністю розчинилася в нових відносинах.

Я все це терпіла кілька місяців, тому що Танюха від щастя світилася, а я її щастю раділа, хоч і ревнувала до тремтіння.

Потім прийшов час мого знайомства з Дімою. У Тані був День народження, вона зібрала друзів у кафе, і ми познайомилися. Я його не злюбила з першої хвилини – занадто пафосний, нахабний, на перший погляд – зарозумілий. Всім своїм виглядом він випромінював впевненість, і я не здивувалася тому, що Таня в нього закохалася по вуха, але пробачити холодне ставлення подруги йому я не могла.

Весь вечір просиділа з незадоволеним обличчям, на всі спроби Діми вийти зі мною на контакт реагувала жорстко – не приховуючи зневаги. І після свята найперша поїхала додому.

Яке було моє здивування, коли Діма знайшов мене в соц. мережах на наступний день і запропонував зустрітися. Я насторожилася. Відповіла відмовою, на що хлопець сказав, що це стосується Тані, і нам з ним потрібно налагодити контакт, щоб перестати її ділити, адже подруга страждає.

Наспіх зібравшись, я прийшла на місце зустрічі, і ми пішли пообідати в одне досить людне кафе. Я свого презирства не приховувала, Діма, навпаки, жартував і всім своїм виглядом показував, що моє ставлення його ніяк не ображає.

Ми трохи поговорили про Таню, потім – про навчання та роботу, він спробував знайти у нас спільні інтереси, але я була холодна, так що спроби він залишив. Після цього запропонував провести додому, але я відмовилася.

І все було б добре, якби він закінчив свої спроби зблизитися на цій зустрічі, але ні. З того моменту Діма почав буквально переслідувати мене. Писав, дзвонив, несподівано з’являвся в тих місцях, куди приходила я. Один раз навіть прийшов до мене в гості разом з Танею, і все це – з нахабною посмішкою на все обличчя! Я почала боятися, що Таня не так сприйме всі ці його спроби зблизитися зі мною, але вона, ймовірно, була не в курсі пригод свого хлопця.

Мабуть, я повинна була послати його ще тоді, в перший день, в кафе. Тоді б не сталося найстрашнішого – я не включилася б у його гру і не почала закохуватися в нього щосили. Це відбувається і зараз.

Я не підпускаю його до себе близько, але Дімка, він такий … Такий наполегливий і чарівний, і він пише і говорить відкрито такі слова, яких мені не говорив ні один хлопець в світі. Я закохалася в нього, як дурна, закохалася, як Таня кілька місяців тому – я ледь стримую себе, щоб продовжувати вчитися і працювати, щоб не віддатися повністю цим почуттям. З кожним днем ​​його слова і дії все відвертіше і відвертіше, і, може я зовсім дурна, але я бачу в його очах взаємність до мене, щирі почуття.

Жахливо те, що Таня страждає. Вчора вона подзвонила мені і сказала, що вони з Дімою весь час лаються, що він охолов до неї, говорить неохоче, на пропозиції про зустрічі відмовляється. І вона думає, що у нього є інша.

Що ж, подруга, ти не так далека від істини. Відчуваю себе найжахливішою на світі людиною і тримаюся з останніх сил.