– Ми ж родина! Хто доглядатиме мене, якщо не ти? – Спантеличила мене свекруха

Ольга сиділа за комп’ютером, коли пролунав телефонний дзвінок. Жінка кинула погляд на смартфон, і з подивом виявила, що їй дзвонила свекруха.

Ольга здивувалася не просто так, Ірина Миколаївна дуже рідко дзвонила їй, а якщо й дзвонила, то з якогось дуже важливого приводу.

– Алло, – здивовано промовила Ольга.

– Олю, привіт! Це Ірина Миколаївна. Я не можу ніяк додзвонитися до Валери, він удома? – з тривогою спитала жінка.

– Ні, ще на роботі. Йому треба щось передати? – схвильовано промовила невістка.

– Ой, у мене сталося нещастя. Я впала і пошкодила ногу. Лікарі кажуть, що доведеться довго лежати, та й потім ще реабілітація чекає. Мені потрібен догляд…

– Ох, Ірино Миколаївно, як у вас так вийшло? Адже ви завжди були такою обережною! – Здивувалася Ольга, чудово пам’ятаючи про те, як свекруха взимку купувала на взуття протиковзні накладки.

– Так, видно, карма така. Якщо сама не додзвонюся до Валери, скажи йому, щоб передзвонив мені, – жалібно попросила свекруха.

– Слухай, я подумала, може, ти зможеш мені допомогти? Адже ти з дому працюєш, а отже, можеш доглядати мене.

Від пропозиції Ірини Миколаївни Ольга трохи оторопіла. Доглядати за жінкою вона не хотіла.

– Ірино Миколаївно, розумієте, я хоч і працюю з дому, але все-таки це робота, яку треба робити. Може вам краще звернутися до професіоналів? Найняти доглядальницю, чи попросити когось зі знайомих? – запропонувала невістка.

– Ну як же так, Олечко? Ми ж сім’я! А хто доглядатиме мене, якщо не ти? – ще більше приголомшила Ольгу свекруха.

– Я все розумію, але у нас із Валерою своє життя. Подумаймо разом, як розв’язати вашу проблему без шкоди для моєї роботи.

– Гаразд, гаразд, не буду тебе більше мучити. Спробую щось придумати. Бувай! – буркнула Ірина Миколаївна, і поклала слухавку.

Ольга задумливо зітхнула. Вона знала, що свекрусі потрібна допомога, але не хотіла жертвувати своєю кар’єрою та часом.

До того ж прохання жінки виглядало дуже дивно, окрім її й Валерія, в Ірини Миколаївни був старший син, та ще одна невістка.

Ольга насилу дочекалася повернення Валерія додому. Чоловік, що повернувся з роботи, виглядав пригніченим, і вона зрозуміла, що свекруха таки додзвонилася до сина.

– Мені дзвонив брат. Він сказав, що мама потребує догляду.

– Так, я знаю про це. Ми з Іриною Миколаївною кілька годин тому вже обговорювали це питання, але вона цілком нормально почувалася, – здивовано заперечила Ольга.

– Брат хоче, щоб ми взяли маму до себе. Каже, що у нього на роботі аврал, а дружина його в положенні, їй буде важко доглядати її.

– Гадаю, він розраховував на мене, бо я працюю на віддаленні? – посміхнулася Ольга, зрозумівши, про що саме йтиметься.

– Саме так. Але хочу сказати, що ми не зобов’язані брати на себе цю відповідальність. Ти ж не нянька, і в тебе своя робота є, – знизав плечима Валерій.

– Дякую, Сергію, що розумієш. Я теж так гадаю. Потрібно знайти якийсь інший вихід, – задумливо промовила Ольга.

– Саме так. Я запропонував братові взяти відпустку на роботі, й самому доглядати маму. Йому це потрібно набагато більше, ніж нам. До того ж я наважився Віктору нагадати про те, що мати переписала свою квартиру на нього.

Дійсно, два роки тому Ірина Миколаївна, ні з того ні з сього, передала єдине житло у власність старшому синові Віктору.

– Чудова ідея! Сподіваюся, він дослухається. Ти все правильно зробив, – підтримала чоловіка Ольга.

– Подивимося. Якщо він не погодиться, думатимемо далі…

Цілий тиждень ні Ірина Миколаївна, ні Віктор не давали подружжю про себе знати. Проте, як тільки минув зазначений термін, Валерію знову зателефонував старший брат.

– Як тобі живеться, братику? – єхидно поцікавився чоловік. – Не хворієш? Усі кістки цілі?

– Доброго дня, Вітю. Все нормально, – сухо відповів Валерій, зрозумівши, до чого хилить родич.

– Радий, що в тебе все добре, проте наша мама все ще погано почувається. Їй потрібний догляд. Тільки, по ходу, її синові на це начхати, – докірливо промовив Віктор.

– Я все розумію, але маю багато роботи. Я не можу просто взяти та розрахуватися. У нас іпотека, кредити…

– А твоя дружина? Вона ж на віддаленні! Їй не важко буде поєднувати роботу та догляд за мамою. Натисни на неї. Чоловік ти, чи хто? – обурено вигукнув чоловік.

– Натисни ти на свою, хай вона посидить із мамою! – відрізав у відповідь Валерій.

– Моя дружина в положенні, їй не можна займатися цією нісенітницею, — пирхнув старший брат.

– На твою думку, догляд за нашою матір’ю – нісенітниця? Тоді навіщо ти з цією нісенітницею лізеш до мене? – Чоловік спіймав Віктора на недолугості.

Однак старший брат вирішив схитрувати, та вдав, ніби не почув його слова:

– Ну як же так, брате?! Адже мама плаче цілими днями!

– Мені шкода, що так сталося. Але, можливо, варто подумати про наймання доглядальниці? – запропонував Валерій.

– А де гроші взяти? У мене зарплата невелика, а дружині незабаром термін. Будь ласка, подумай ще раз. Може, ти чи Ольга все-таки знайдете час для мами? – наполягав на своєму Віктор.

Щоб той відстав, чоловік пообіцяв братові, що вкотре все ретельно обдумає.

Увечері того ж дня Сергій прийшов додому раніше, ніж зазвичай, і застав Ольгу в сльозах.

– Що трапилося? – розгублено спитав він у дружини.

– Мені дзвонив твій брат, – приголомшила чоловіка Ольга. – Він сказав, що ваша мати плаче другу добу поспіль. Звинувачує мене, що це я довела її до такого стану.

– Я пояснила йому, що у нас своє життя та свої проблеми, й запропонувала йому взяти відпустку і самому подбати про Ірину Миколаївну.

– І що він відповів?

– Сказав, що не може дозволити собі такої розкоші, а потім почав умовляти мене взяти на себе догляд, – схвильовано промовила жінка.

– Мої слова, щодо того, що ми не можемо жертвувати своїм добробутом, заради цієї проблеми, він не чує. Єдине, коли я нагадала йому про квартиру Ірини Миколаївни, він кинув слухавку.

Минуло кілька тижнів. Віктор більше не дзвонив ні Ользі, ні Сергію, і подружжя вирішило, що він знайшов вихід із ситуації.

Якось увечері, коли вони чаювали на кухні, у Валерія задзвонив телефон.

– Синку, привіт, це мама. Як у вас справи?

– Привіт, матусю. Все гаразд. Як ти?

– Краще, нога майже зажила, скоро зможу сама ходити нормально, – радісно сказала Ірина Миколаївна.

– Радий чути! Як ти справлялася весь цей час? – поцікавився чоловік.

– Знаєш, я знайшла собі чудову доглядальницю через агентство. Вона дуже добре допомогла мені.

– Віктор не допомагав? – не втримався від запитання Валерій.

– Ні, у нього багато роботи. Не кине ж він її заради мене – дорожче обійдеться, – виправдала сина Ірина Миколаївна. – Я й сама чудово впоралася.

– Зате від нас ти хотіла цього, – не втримався молодший син.

Жінка, не знайшовши, що відповісти Валерію, швидко попрощалася і поклала слухавку. А Валерій замислився, і прийшов до висновку, що його брат нахабний та байдужий тип!

Матір до нього з дорогою душею, з квартирою на блюдечку з блакитною облямівкою, а він їй у догляді відмовив! Як на мене, – це свинство! А ви що скажете з цього приводу?