На мене свекруха ображається. А як вона хотіла? Я для неї порожнім місцем скільки часу була? Я навіть рада, що, несподівано для себе, змогла тоді зачинити перед свекрухою двері

Школярка у мене від першого шлюбу, є ще молодший син, і я в положенні на тридцять п’ятому тижні від теперішнього чоловіка.

У школі були канікули, у садочку групу на карантин зачинили, сиділи ми вдома з дітьми, та вирішили влаштувати генеральне прибирання. З готуванням вирішили не морочитися, замовили їжу додому.

Я більше командувала. Донька пилососила, син мив ганчіркою двері та меблі, я займалася вікнами та пранням штор, покривал, та пледів.

Мені здається важливим, що син у такому юному віці бере активну участь у домашніх клопотах. З донькою теж так починалося: спочатку видавала їй ганчірку, вона протирала все, що бачила.

Зараз донька самостійна, все вміє: і з пральною машиною та пилотягом знайома, готувати вміє.

Ми так часто наводимо порядок. З моїх слів, можна подумати, що вони, як з ранку прокинулися, так і починають по хаті шарудіти кожен день. Це зовсім все не так!

Ми трохи зробимо, відпочиваємо, мультики дивимося, їмо, можемо за морозивом сходити. Потім ще щось зробимо, знову відпочинок.

Поки прибираємось, у слова граємо, чи мріями ділимося. Можете мені повірити, діти радіють, коли чують словосполучення «генеральне прибирання»! Якщо у чоловіка вихідний, то він до нас приєднується.

Отже, ми шаруділи по хаті! Чоловік повідомлення написав, що у його мами вкорочений день, і після роботи вона хоче погуляти з онуком.

Я чоловікові відправила повідомлення, що у нас прибирання у повному розпалі, попросила перенести прогулянку на наступний день, на суботу.

До того ж колишній чоловік хотів зустрітися з донькою в суботу, от і відпочили б від дітей, якби свекруха погодилася.

– Мама завтра не може, сьогодні хоче, — зателефонував чоловік. — Вона за годину буде, збереш сина?

– У нас генеральне прибирання! Син зараз відпочине і холодильник зовні митиме. Я ж сказала, що ми сьогодні зайняті! Так їй і передай!

Чоловік передав, але вона все одно прийшла! Прийшла і сказала, що заважати не буде, у куточку посидить, зачекає, доки онук не звільниться.

А я знала, що вона прийде! Вона завжди так робила, ніби нікого і нічого не чула: спало на думку побачити онука, начхати, зайняті ми чи не зайняті, тяглася!

Ну раз прийшла, то даремно йшла, чи що? Внука їй видавала, вони йшли та гуляли. Але, щось мені це все так набридло, може, гормони свою роль зіграли, але я вирішила не поступатися.

– Він сьогодні не звільниться! Ми нікого не чекали! Я чоловіка просила передати, що сьогодні син із вами гуляти не піде. Вибачте, ми зайняті, — у квартиру я свекруху не запрошувала, після цих слів зачинила вхідні двері перед її носом.

Вона пішла, а у мене був скандал із чоловіком. Як же це я його маму на поріг не пустила? І більше не пущу без попередньої домовленості, так чоловікові й прокричала! Набридло!

Вони між собою зідзвоняться, домовляться, а на мене начхати, плани у нас, не плани, – вийми та поклади їй онука!

Свекруха ще двічі так приїжджала, я взагалі відчиняти не стала. На чоловіка не звертала уваги. Ось він коли вдома, нехай сам матері двері відчиняє і дитину видає. Ах, постійно на роботі? Це не мої проблеми!

Після цього, свекруха оголосила мені бойкот: якщо я так роблю, то діти взагалі без бабусі залишаться. На той момент у нас уже був спільний тримісячний синочок. Я сказала, що хай так буде!

Не знаю, що саме в голові у свекрухи повернулося на місце, але через три місяці вона вперше погодила свій візит. Мабуть, любов до онуків виявилася сильнішою, ніж стервезність, та впертість!

Свекруха з чоловіком між собою обговорюють, коли вона зможе приїхати, чоловік дзвонить мені, питає, чи можна буде його мамі приїхати в такий день тижня, в певний час.

Якщо я даю добро, чоловік дзвонить матері та каже, щоб приїжджала. Якщо не даю, то вона не приїжджає.

На мене свекруха ображається. А як вона хотіла? Я для неї порожнім місцем скільки часу була? Я навіть рада, що, несподівано для себе, змогла тоді зачинити перед свекрухою двері!

Нехай розуміє, що для своїх дітей, та родини – я господарка! А на її хотілки мені байдуже! Можливо, це не зовсім ввічливо, але справедливо! Ви не знаходите?