На межі нервового зриву через безвідповідальність невістки. Дуже шкода онука, але змінити ситуацію поки що не можу

Проблема конфліктів між свекрухами та невістками стара, як світ. Щось подібне відбувається і в мене. Моя невістка займається господарством “абияк”. У мене склалося враження, що її девіз у житті – “і так зійде”.

Раніше, до появи онука, я в сім’ю сина не лізла, вважала, що вони мають жити своїм розумом. Тепер я дуже переживаю за Сашка (онука) та його здоров’я, але зовсім не знаю, як змінити ситуацію. Адже дружина сина постійно відмахується на мої зауваження, а син просто стоїть осторонь.

Безладне ставлення невістки до побуту я помітила вже давно, але списувала це на відсутність у неї життєвого досвіду. Також сподівалася, що після появи дитини Олена, моя невістка, стане серйознішою. Але я не вгадала.

Син одружився 6 років тому. На той момент моєму Кості було 26 років, а Олені – 22. Вона тільки-но закінчила університет і почала працювати.

А Костя на той момент працював вже 3 роки в одній компанії та отримував непогану зарплату, але іпотеку чи оренду квартири молоді потягли б насилу. Тому ми зі сватами скинулися і купили Кості та Олені квартиру.

Ні я, ні свати не докучали молодим постійними візитами, бо в нас теж робота, свої справи та мало вільного часу. Але на свої дні народження вони нас завжди запрошували та продовжують запрошувати, і ми відповідаємо тим самим.

Коли я вперше опинилася у гостях у сина з невісткою (у сина був День народження), зауважила, що загалом квартира виглядає чисто. Однак у деяких місцях, наприклад, на полицях у коридорі, лежав пил. А частина дрібних речей поспіхом закинута за диван у вітальні.

Та й святковий стіл був мізерний – три салати, пара нарізок, піца з доставки, покупний торт та пляшка ігристого. Я тоді не стала нічого говорити Олені, щоб не псувати свято.

Тим більше я думала, що невістка втомилася на роботі та не встигла до ладу підготуватися. Втім, у наступні рази, коли я була в них вдома, картина не змінювалася, але мені, як і раніше, не хотілося вносити розлад у молоду сім’ю.

Періодично дарую невістці всякі корисні побутові дрібниці, ненав’язливо розповідаю, як ними зручно користуватися, як вони спрощують прибирання чи готування. Олена лише неуважно киває, але подарунками не користується. Так само справи й з рецептами, які я їй надсилаю в месенджері.

Одного разу, коли син із невісткою приходили до мене на чай, я акуратно поцікавилася:

– Олена, а ти готувала запіканку за тим рецептом, який я тобі нещодавно надіслала?

-Ой, у мене немає часу на цю метушню. Швидше зробити кашу чи яєчню.

Хоча там справ хвилин на 40, максимум на годину. І такий підхід в Олени до всього. “Ой, не буду”, “ой, немає часу”, “та навіщо це все” – от і всі відповіді невістки на мої спроби навчити її чогось.

Мого сина ж така поведінка дружини не напружує. Костя взагалі не дуже уважний у побуті, але чоловікові таке пробачливо, я вважаю.

Три місяці тому у Кості та Олени зʼявився син. Здоровий, але не найспокійніший малюк – напевно, пішов у свого тата. Мені свого часу мама і свекруха активно допомагали няньчити сина, за що я їм досі дуже вдячна, хоч обох вже й нема в живих.

Тому я і сваха вирішили встановити таке чергування – сидіти з Сашком (так звати онука), щоб Олена могла прибратися у квартирі та приготувати їжу на кілька днів. Через свої роботи ми можемо допомагати тільки у вихідні. Невістка вдячна, треба віддати їй належне.

Але навіть після появи малюка вона не стала більш серйозною та відповідальною в плані господарювання. Один із прикладів – прасування пелюшок. Хоча в мене язик важко повертається назвати ЦЕ прасуванням.

Загалом, приходжу в одну із субот і бачу, як Олена недбало водить відпарювачем вздовж пелюшки, після чого відкладає убік. Тут я вже не стрималася:

– Олено, у вас же є чудова праска, яку я тобі на Новий рік дарувала. Невже ти не знаєш, що треба ретельно прасувати дитячі речі? Адже і малюку приємніше в прасованому, і мікроби знищуються. А отже, і болячок менше.

У відповідь невістка подивилася на мене своїм коронним дивним поглядом і заявила, що відпарювач прибирає складки та вбиває мікроби не гірше за праску, а користуватися ним набагато простіше, не треба згинатися над дошкою для прасування і боятися сильних опіків.

Ну не знаю. Я, звичайно, намагаюся не відставати від життя, активно користуюся смартфоном, комп’ютером, але до багатьох речей ставлюся скептично. У тому числі до відпарювачів.

Ну який ефект дасть водіння паром по пелюшці протягом 10 секунд? А тут, на хвилиночку, йдеться про здоров’я маленької дитини, тож краще перестрахуватися, мені здається.

Втім, це не єдиний момент, який засмучує мене. Два тижні тому в Олени під час готування забруднилася футболка, яка вирушила до пральної машини. Де вже лежали брудні пелюшки. Хіба невістка не знає, що дитячі речі потрібно прати окремо? Я Олені й поставила це питання, коли вона переодяглася.

-Та яка різниця? Я ж у цій футболці паркан не фарбувала, не забруднила її у землі. То чого я буду по два рази пралку ганяти? Все одно все змиється.

Ось що вона мені відповіла. Чи треба говорити про якість прибирання та готування? Розкидає шваброю бруд по кутах, протирає пил тільки там, де його видно. І це в будинку з немовлям!

Готує лише бульйони, та й ті з бульйонними кубиками, ще м’ясо запікає. Звичайно, вільного часу в неї хоч греблю гати з таким підходом. І як вона його проводить? Правильно, втикається у телефон.

Я вже намагалася зі свахою поговорити на цю тему, але вона в цьому нічого страшного не бачить. Мабуть, така безвідповідальність у невістки на генетичному рівні. У мене ж від усього, що відбувається, почав скакати тиск, дуже шкода Сашка, адже він росте майже як у хліві.