На зло мамі вийшла заміж

Зробила в молодості величезну дурницю, напевно, всьому виною юнацький максималізм.

Краще б проколола язик, набила татуювання або волосся пофарбувала, їй богу!

Але тоді мені здавалося, що я дуже розумна і всіх зможу обдурити.

Я ніколи не мріяла вийти заміж. Коли мої однолітки із захватом гортали журнали, фантазуючи про ідеального чоловіка, мені було плювати.

Я зустрічалася, закохувалася, відмінно проводила час, але завжди захищала себе від весілля. Коли хлопці з серйозними намірами говорили про пропозицію руки і серця, я йшла по-англійськи.

Маму мою, виховану в старих традиціях, дуже лякало така поведінка. У неї в голові не вкладалося, як юна особа може жити одна, будуючи кар’єру.

Вона почала активно голосити, що мені пора заміж. Так сильно вона тиснула на мене, протягом року капая на мізки, що у мене народився план.

«Хоча б раз треба вийти заміж обов’язково!», – твердила вона. Я і без того була напружена: цілий день на роботі, другу вищу освіту отримувала ввечері, додому приповзала ледве жива, – а там мама з лекціями про заміжжя.

Вирішила, що вийду заміж і розлучуся через рік, щоб більше мене ніхто не діставав.

Вибрала чоловіка. Розлучилися з ним рівно через рік. Він все думав, що я поживу з ним і передумаю. Було важко. Зараз шкодую, що так з ним поступила і вибрала його як мимовільного учасника моєї драми.

Хороший був хлопець. І чоловік турботливий. Зате камінь впав з плечей!