Начебто ніхто не винен, начебто і проблем ніяких немає, а ось сумно і зовсім нічого не хочеться

Минулий рік був для мене не найлегшим. Попри те, що на роботі я отримала нову посаду (зарплата зросла на 17%), записалася на курси англійської та оформила нарешті абонемент у фітнес-центр, втомилася від цього всього неймовірно. Начебто і подруги заздрять, і мама хвалить, а на душі якось сумно і важко. Бракує чогось, відчуваю накопичену втому – і це в мої 27 років…

Вирішила я розвіятись та кудись поїхати. Побродила по туристичних сайтах, почитала відгуки про популярні туристичні напрямки та обрала відпочинок на Кубі. Не те щоб я була прихильницею соціалістичного управління, про яке насамперед згадують усі, кому я проговорилася про свої плани, швидше захотілося справжньої екзотики. На зовсім вже справжню, грошей все ж таки було шкода – Таїланд і Гоа поки зачекають.

Але й на побиті пляжі Туреччини з Єгиптом, де я була вже двічі, летіти втретє не хотілося. Все ж таки мета моя, не стільки засмагати і подратувати цим колег, скільки відпочити.

Але зненацька я зіткнулася з непорозумінням. Виявилося, що вибрати тур, щоб не переплачувати та відпочити з комфортом, – це не найскладніше. Причому непорозуміння це прийшло, звідки я на нього зовсім не чекала – мама.

Вона ніби й підтримувала мене, що я добре попрацювала цього року і заслужила на повноцінний відпочинок на теплому пляжі, але все ж таки була категорично проти моєї поїздки.

У хід пішли, як цілком розумні доводи, на кшталт «далеко летіти», «мови і традицій не знаєш», «квартиру надовго залишаєш без нагляду», так і не цілком логічні: «гроші треба заощаджувати», «у такі поїздки треба з кимось їхати, а не одній», «хворобу яку підхопиш» тощо.

Мене це дуже засмутило і ми навіть з мамою трохи посварилися. Звичайно, краще летіти в далеку екзотичну країну з компанією, коханою людиною або хоча б парою подружок. Але якщо з подружками все нормально, то з хлопцем у мене поки що все дуже сумно.

Особисті стосунки з останнім моїм хлопцем у нас не склалися, через що я досі сильно переживаю (частково моя поїздка пов’язана з бажанням не думати про нього зайвий раз). І мама чудово про це знає, але все одно не забула наступити на мій улюблений мозоль. Напевно, вона теж переживає, що я «залишуся одна старою дівою», але до чого тут моя поїздка на Кубу?

Одним словом, путівку куплено, документи оформлені, а настрою розважатися немає зовсім. Начебто ніхто не винен, начебто і проблем ніяких немає, а ось сумно і зовсім нічого не хочеться.