Найбільше мене завжди пересмикувало від того, що вона прибідняється, але потім купує на якісь гроші трикімнатну квартиру, виїхавши з однокімнатної квартири

Я не прошу жодної поради, тут очевидно як вчинити. Вирішила просто поділиться, хто захоче відпишеться.

Отже. Часто читала історії про нахабних родичів, знайомих. Напевно, такі люди є скрізь. І хоч раз у житті ми з ними стикаємося.

У нас із чоловіком, були багато років спільні друзі, точніше сімейна пара. Він дружив із чоловіком, я з дружиною. Коли ми з чоловіком ще зустрічалися місяці три, нам довелося зробити вибір між нашими стосунками та нашими спільними друзями.

Рішення було очевидним, ми обрали наші стосунки. Та й чесно кажучи, наша парочка, з якою ми товаришували стільки часу, все більше і більше стала просити нас про допомогу.

А ось коли була потрібна допомога нам, вони відразу знаходили якісь справи. “Так вийшло, так би допомогли”. В такі регулярні збіги я давно перестала вірити, це швидше стало закономірністю.

Раз ми перестали їм бути вигідними, стали просто непотрібними, і згодом просто перестали спілкуватися наші чоловіки. Ну а ми з нею просто стали дуже рідко телефонувати, швидше стали не подругами, а просто знайомими. Можемо обмінятися новинами про спільних знайомих.

Ось і вчора ми з нею розмовляли після якоїсь перерви. Я звичайно не дивуюся вже нічому. І тут її фраза теж не здивувала анітрохи. Вона поставила навідні питання, щодо мого чоловіка, чи працює, скільки зараз отримує і чи живе хтось у нього у квартирі.

Я не надала значення останньому питанню, сказала що так, квартиру здаємо, живемо у квартиру мужа. Вона почала, що він її синові не чужий, а хрещений. Ні, я все розумію, але я так само знаю її любов до халяви. Я просто удала, що не чула цю фразу і перевела розмову.

Ми обидва знаємо, що варто пустити її сина, як він житиме там, буде мотати світло, воду, а платити доведеться нам за все. У неї знайшлися б аргументи у вигляді, що він же хрещеник і ще вчиться, а платити не може. Знову поскаржилася б на бідне існування, як мало отримує чоловік, і що треба ремонтувати машину їхньому синові, яку він розбив.

Найбільше мене завжди пересмикувало від того, що вона прибідняється, але потім купує на якісь гроші трикімнатну квартиру, виїхавши з однокімнатної квартири.

Мені не шкода, не рахую чужі гроші, але тоді навіщо так поводитися? Та ще настільки, що вони канючили по друзях копійчаний туалетний папір.

Навіть, якщо квартира порожня, я б все одно сказала, що там хтось живе. Але в нас і так живе людина за договором і житиме ще найближчі роки 2.

Не люблю таких людей, які вічно прибідняються і вважають, що інші їм щось повинні. Ніхто нікому нічого не винен.

Ось така ось історія. Спасибі, що прочитали.