Найстрашніше було сказати батькам, що я вагітна і у дитини не буде батька. Але я дуже вдячна їм за те, що вони не сказали відмовлятися від дитини, а сказали, що я вже доросла (мені було 20) і вирішувати мені самій

З цим каменем я живу вже майже три роки. Я вчилася в вузі, у мене був хлопець з першого курсу, але він страшенно ревнував, і ми періодично розлучалися.

Восени на третьому курсі однокласниця запросила бути свідком на її весіллі, і я погодилася.

Коли дізнався мій хлопець, закотив істерику, почав обзивати мене всіма немислимими словами, говорив, що я повія, сплю з усіма підряд і т.д.

Я не витримала його звинувачень і дала йому ляпаса. Мені було дуже прикро за ці слова, він був першим моїм чоловіком, за всі два роки наших відносин я ні з ким не поцілувалася в щічку, не кажучи вже про ліжко. У підсумку ми розлучилися. Я довго плакала, що витратила два роки на таку людину.

Відіграли весілля однокласниці. Через місяць я знову приїхала додому і пішла на дискотеку. Там почала фліртувати з сусідом. Ми танцювали всі повільні танці, і він пішов проводити мене додому.

Постояли біля мого будинку, поцілувалися, і він покликав ще з ним прогулятися. Я пішла, гуляли до 3-ї ночі, і він запропонував посидіти в машині. Я погодилася.

Все закрутилося-закрутилося. В результаті у нас була близькість без захисту. Він провів мене додому, і я сказала: те, що між нами було, нехай залишиться в минулому. І думаю, він теж був цьому радий.

Я спокійно поїхала на навчання. Через 3 тижні я почала підозрювати, що вагітна. Купила тест і він все підтвердив. У мене почалася дика паніка.

Йому я говорити не стала, тому що через 2 тижні він привіз дівчину знайомити з батьками.

Найстрашніше було сказати батькам, що я вагітна і у дитини не буде батька. Але я дуже вдячна їм за те, що вони не сказали відмовлятися від дитини, а сказали, що я вже доросла (мені було 20) і вирішувати мені самій.

Якщо вирішу позбавитися від дитини вони не засудять, а якщо вирішу народити – будуть всіляко допомагати.

Я залишила дитину і зараз дуже щаслива. Всім я сказала, що хлопець кинув, коли дізнався, що я вагітна.  Всі звісно шкодували мене, але в душі мені було так погано.

Через це я пару раз лежала на збереженні. Потім народився синочок, і я просто в ньому розчинилася.

Сусід навіть і не здогадується про те, що у нього є син. З тією дівчиною він більше не зустрічається, і на даний момент у нього немає нікого, але я дуже боюся розповісти йому про нашу дитину. Не знаю що мені робити.