– Нам потрібна твоя зарплата, і точка! – свекруха не хотіла слухати нічого

– Іро, як ти могла так підставити нас усіх? – Марія Олегівна злісно дивилася на невістку і важко дихала

“Дай їй волю, вона б у бійку кинулася, – подумала Ірина. – Тільки знає, що відсіч буде серйозною”.

– Чим Ви мені хочете дорікнути? – по можливості спокійно спитала Ірина.

– Тільки не роби вигляду, що не розумієш!

Було видно, що Марії Олегівні все важче було стримуватися від спокуси розпочати рукопашну. Це було цілком у її стилі. Сама вона неодноразово розповідала, чи не з гордістю, що виросла у кримінальному районі та завжди може за себе постояти.

– Нікому спуску не дам! – Заявила вона якось Ірині. – Врахуй на майбутнє.

– Врахую, – відповіла дівчина. – Але й Ви врахуйте, що я маю такі ж правила в житті.

Тоді ще майбутня свекруха помітно напружилася. Але все ще намагалася тріпотіти.

– Ти готова вдарити матір свого майбутнього чоловіка? – спитала вона насторожено.

– Звісно, ​​- спокійно відповіла Ірина. – Ви ж не моя мати. Мене власна мати зроду навіть пальцем не чіпала. Чужій тим більше не дозволю.

Ірина передала цю розмову Сергію, з яким вони тоді тільки планували одружитися. Річ у тім, що мати нареченого все це заявила, коли Сергій вийшов, і вони з Іриною залишилися на кухні вдвох. Було це у день знайомства двох жінок.

– Нічого собі, заява! – обурювалася Ірина. – Одразу надумала мені погрожувати.

– Ой, Іро, я ненавиджу це, – відмахнувся Сергій. – Скільки разів мені за неї було соромно. Щось не по її, відразу в бійку лізе. Скільки разів вже в неприємності через це потрапляла, все одно нема толку. Я все життя битий, Юлька теж.

Юля була молодшою ​​сестрою Сергія.

– Сергію, без образ, але якщо вона щось подібне собі дозволить щодо мене, я церемонитися не буду, – сказала Ірина.

– Маєш повне право, – відповів тоді Сергій.

Чомусь саме це згадала Ірина, коли Марія Олегівна стояла перед нею та стискала кулаки. Тільки ось позиція Сергія у цій ситуації Ірину дивувала.

– Тільки не роби вигляду, що ти не розумієш! – закричала Марія Олегівна. – Ти зруйнувала плани нашої родини!

– Яке відношення я маю до планів вашої родини? – показово здивувалася Ірина. – Вони мене взагалі не стосуються. Я маю власну сім’ю.

– Ні! – Марія Олегівна у гніві тупнула ногою. – Сергій тебе привів у НАШУ родину! У мою! Так споконвіку було. Ти знаєш, що означає “невістка”?
Ірина мовчала, і свекруха відповіла за неї.

– Не знаєш хто! Приблуда чужа, яку в сім’ю приводять. А що означає “свекруха”?

Ірина знову промовчала.

– Та, що збирає всіх під свій дах! Ясно тобі? Ми тебе у свою сім’ю прийняли, а ти…

– Марія Олегівно, Ви зараз серйозно чи марите? – Ірина, звичайно, звикла, що мати її чоловіка – дама з дуже великими тарганами в голові – Що за нісенітниця старорежимна? Ми у 21 столітті живемо.

– Мене не хвилює яке зараз століття, – прошипіла свекруха. – Мені потрібно, щоби все було за правилами. Як у людей.

– За Вашими правилами, Ви хотіли сказати? – Ірина посміхнулася. – Отож, на мене у цьому плані можете не розраховувати. І так, Вам час йти.

Ірина взагалі вже сто разів пошкодувала, що впустила її.

– Женеш мене? – сердито блиснула очима Марія Олегівна.

– Можете й так вважати, – спокійно відповіла Ірина, відкрила вхідні двері та подивилася на свекруху.

Марія Олегівна нарешті пішла, обсипаючи на ходу прокльонами незговірливу невістку.

Ірина ж, випроводивши непрохану гостю, повернулася до кімнати та подивилася на телефон. Від чоловіка не було ні дзвінків, ні повідомлень. Цікаво, чи він сам знав про цей візит своєї матері?

“Виховувати” Ірину Марія Олегівна намагалася ще до початку їх із Сергієм спільного життя.

– Весілля робитимемо! – Заявила Марія Олегівна, коли Сергій знову привів Ірину до матері для важливої ​​розмови.

Заява була зроблена так, начебто Ірини не було на кухні. Точніше, її просто вирішили поставити перед фактом і її думкою ніхто цікавитися не збирався.

– Не буде жодного весілля, – сказала вона, а свекруха ніби не почула, і продовжувала свій монолог.

– Я вже список гостей накидала, – говорила вона, звертаючись до сина, а Ірину ігноруючи. – Усіх родичів, кого згадала. Ти глянь потім, може, когось із колег додаси.

– Мамо, Іра ж тобі сказала, що весілля не буде, – спокійно, але твердо повідомив Сергій.

Свекруха нарешті відреагувала, дивлячись на сина, як на ворога.

– Що за дурниці? – Здивувалася вона. – Я вже людям сказала…

– Мабуть, спершу треба було спитати нас, – зауважила дівчина.

– А ти взагалі заткнися! – гаркнула у її бік Марія Олегівна, а потім зробила те, від чого Ірина ще довгий час перебувала у стані ступору.

Марія Олегівна заліпила своєму дорослому сину важкий потиличник. В присутності Ірини. Дівчина тоді так розгубилася, що буквально відкрила рота, не в змозі сказати ні слова. Сергій якось ніби зігнувся і затих.

– Весіллю бути! – відрізала Марія Олегівна.

– Без мене, – рішуче заявила Ірина і встала з-за столу. – Я йду звідси.

– Куди зібралася? – знову прогарчала Марія Олегівна. – Тебе ніхто не відпускав!

Але Ірина рішуче попрямувала до виходу, все ще перебуваючи в шоці та перетравлюючи побачене. Сергій її наздогнав вже на вулиці. Якийсь час вони йшли мовчки.

– Чому ти дозволяєш своїй матері так із собою поводитися? – Запитала, нарешті, Ірина.

– А що я можу зробити? – розвів руками Сергій. – Говорити з нею марно. А відповісти тим же власній матері я не можу.

Ірина навіть не знала, що сказати. Вони ще якийсь час йшли мовчки.

– Переїжджай до мене, – нарешті сказала вона. – Що тобі там робити.

– То ти ж із напарницею квартиру винаймаєш, – здивувався Сергій.

– У неї хлопець з’явився, – пояснила Ірина. – Вона часто ночує в нього. Я вирішу це питання.

І Сергій невдовзі переїхав до нареченої. А за кілька днів туди прийшла Марія Олегівна і влаштувала грандіозний скандал.

– Негідниця, надумала сім’ю мою зруйнувати! – Кричала вона на Ірину, намагаючись кинутися на дівчину з кулаками. – Я навчу тебе себе поважати.

Ірина не встигла зреагувати, як Марія Олегівна вчепилася їй у волосся та почала нагороджувати лящами. Дівчині вдалося вивернутися, і вона щосили відштовхнула жінку. За інерцією Марія Олегівна відлетіла до стіни. Вона розгублено дивилася на Ірину, а та швидко підійшла до жінки та нахилилася до неї.

– Наступного разу буде гірше, – спокійно сказала вона. – А тепер геть звідси.

Марія Олегівна поспіхом пішла. Увечері, коли Сергій повернувся з роботи, Ірина розповіла йому про все. Хлопець був вражений.

– Не розумію, як вона нас знайшла, – розводила руками Ірина. – Ти що, дав їй нашу адресу?

– Ні, звісно, – відповів Сергій. – Найімовірніше, вона за мною простежила. Знає ж, де я працюю.

– Більше я її не пущу, – категорично заявила Ірина.

Марія Олегівна справді на якийсь час притихла. Ірина та Сергій розписалися. Сусідка по квартирі остаточно з’їхала до свого хлопця, і молодята залишилися там вже офіційно самі.

Одного разу Сергій повернувся з роботи пізніше, ніж звичайно, і був явно чимось обтяжений. Ірина з розпитуваннями не лізла, і чоловік незабаром заговорив сам.

– Батько приїхав, – похмуро сказав він.

– Твій батько? – Здивувалася Ірина. – Звідки приїхав? Я думала … Ні про що не питала, мало що.

Сергій невесело посміхнувся.

– У нас своя “Санта-Барбара” у родині.

Виявилося, що батько Сергія Микола Олександрович жив на дві сім’ї багато років. Марія Олегівна так і не змогла одружити на собі чоловіка, навіть народивши йому двох дітей.

Проте Микола Олександрович час від часу їх відвідував, приїжджаючи з іншого міста. Гостював тиждень чи два, а потім повертався назад.

Марія Олегівна і до цього дня не втрачала надії переманити до себе батька своїх дітей. Тому в кожний візит свого Колі розстилалася перед ним білою скатертиною, поспішаючи виконати будь-яке його бажання.

– Мати при ньому знаєш, яка тиха, – казав Сергій. – Слово поперек боїться сказати.

Ірині складно було в це повірити, але вона мала змогу переконатися у всьому, коли Сергій привів її знайомитися з батьком.

Марія Олегівна стелилася перед непоказним чоловіком невизначеного віку, як кріпачка перед паном. Стіл був щедро накритий, а посередині красувалася пляшка дорогого напою.

“Колінька таке любить”.

– Її б з ікрою, – зауважив Микола Олександрович. І Марія Олегівна закивала і кинула швидкий погляд на Сергія, потім на Ірину.

– Цікаво, за які гроші твоя мати його так балує, – спитала Ірина, коли вони з Сергієм поверталися додому.

Сергій не відповів і наче напружився, і Ірині це не сподобалося.

– Сергію… – вона зупинилася і зупинила чоловіка, дивлячись йому в очі. – У чому річ?

– Розумієш, я хотів тобі сказати… – Сергій ховав очі, а Ірина все більше напружувалася. – Загалом я всю свою зарплату матері віддав. Юлька також.

– Навіщо? – Вражено запитала Ірина. – Щоб вона свого ненаглядного Миколку балувала?

– Розумієш, це для матері важливо, – відповів чоловік. – Батько для неї, як повітря. Якщо він на щось образиться чи залишиться незадоволений, я навіть не знаю, як вона це переживе. Мати все ще сподівається, що він повернеться до неї.

– Сергію, але це ж абсурд! – Ірина в шоці дивилася на чоловіка. – Чому ви з сестрою повинні йти на поводу у примх свого батька і чудасій матері? Вони цю кашу заварили.

– Іра, ти не розумієш, – Сергій, як і раніше, намагався не дивитися на дружину. – Вона моя мати. Ми з Юлькою боїмося, що вона може щось із собою зробити… Вибач.

Того дня розмова на цю тему була закінчена. А наступного, повертаючись із роботи, Ірина застала свекруху біля під’їзду.

– Ти маєш перевести мені гроші, – заявила свекруха. – Все, що є.

– Чого б це? – посміхнулася Ірина. – Не помре ваш Коля без ікри.

– Він – батько твого чоловіка! – закричала Марія Олегівна. – Зроби, як я кажу.

Ірина знову спробувала заперечити, але свекруха не надала їй такої можливості.

– Нам потрібна твоя зарплата, і крапка! – тупнула вона ногою. – Переводь прямо зараз. Або … Сергій тобі не пробачить.

– Йди до біса ти хвора – спокійно сказала Ірина і ввійшла до під’їзду, зачинивши двері перед носом свекрухи, яка не встигла проскочити слідом.

Увечері Сергій похмуро повідомив Ірині, що батько поїхав і дуже незадоволений.

– Сергію, я не збираюся брати участь у цьому цирку!

Чоловік тоді нічого не сказав і невдовзі кудись пішов. А потім надіслав повідомлення, що ночуватиме у матері, звідти й поїде на роботу. Зате вранці з’явилася сама Марія Олегівна з докорами.

Сергій не писав і не дзвонив до самого вечора. Подумавши, Ірина зібрала його речі та відправила кур’єром на адресу свекрухи. Наступного дня чоловік зустрів її біля роботи та просив поговорити. Але Ірина заявила, що між ними все скінчено.

Вона зрозуміла, що мати хоч якісь справи із цим сімейством вона категорично не хоче. У світі повно молодих чоловіків із адекватними матерями. Або сиріт.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?