Наречена – втікачка

Рік тому я зі своїм хлопцем (тепер колишнім) вирішили поїхати в Європу на заробітки. Приїхавши туди, влаштувалися працювати на завод. Після пів місяця роботи, за мною почав ходити колега по роботі (іноземець).

Я відповідала йому симпатією (тому що давно хотіла розлучитися з хлопцем, через його жахливе ставлення до мене).

Через 2 місяці після початку нового флірту, побачень, залицянь і т.п. я переїхала жити до нього. Перший час все було ідеально: подарунки, турбота, увага, романтика, навіть пропозицію зробив.

Єдине мені не подобалося те, що чоловікові 30 років, а його мама за ним доглядає як за 5 річним, і з ранку до пізнього вечора постійно була з нами в квартирі (хоча живе окремо).

Але як тільки настав час підготовки до весілля, мого партнера як підмінили. Він постійно був усім незадоволений, став егоїстичним, жадібним, почалися сварки через дрібниці.

Для заміжжя мені потрібні були документи зі своєї країни, я поїхала. Побувши не багато у себе вдома, вирішила, що повертатися не буду, залишивши майже всі речі там. Написала йому про те, що ми розлучаємося, попросила відправити мені одяг.

Але те, що мені було сказано у відповідь, привело мене в шок! Сказав, що я йому тепер повинна багато грошей, за те, що там жила, а за свої речі я можу забути.

Потім мені зателефонувала його мама і сказала, що він в лікарні, тому що хотів щось зробити з собою. Я в це не повірила, запитала колег по роботі, вони сказали, що нічого такого не сталося. У підсумку, речі я не отримала і з такою репутацією залишилася.