– Навіщо ти дзвонила моїй дружині? Я ж просив не робити цього! – Юрко кричав у слухавку так, що в Аріни вухо заклало. – Нікому я не дзвонила! З чого ти взагалі це взяв? – жінка не лукавила, але розуміла, чому її коханий був у люті

– Навіщо ти дзвонила моїй дружині? Я ж просив не робити цього! – Юрко кричав у слухавку так, що в Аріни вухо заклало.

– Нікому я не дзвонила! З чого ти взагалі це взяв? – жінка не лукавила, але розуміла, чому її коханий був у люті.

– Тоді звідки вона могла дізнатися про наш зв’язок? Тільки ти могла їй розповісти!

– Нічого я не казала! Присягаюся! Я ж тобі обіцяла! – Аріна на секунду затнулась, ніби згадуючи щось, а потім додала: – Може, сусідки розляпали? Пам’ятаєш, вони сиділи під під’їздом, коли ми заходили?

– Ці сліпі бабки, чи що? Вони не знають нас! У цю квартиру ми нещодавно в’їхали. Краще зізнайся, Аріно, чи між нами все буде скінчено!

– Мені ні в чому зізнаватися! Я твоїй дружині нічого не казала!

– Гаразд, тоді не дзвони мені більше. Забудь про мене! – сказав Юрко і кинув слухавку.

Цей емоційний діалог не виник з нізвідки. Він стався з вини Аріни, хоча вона так і не зізналася в цьому.

Із одруженим Юрою Аріна познайомилася, коли працювала секретарем у будівельній фірмі. Чоловік прийшов до її начальника і, поки сидів у приймальні, вони розмовляли.

Молода та приваблива дівчина з витонченою фігурою одразу привернула увагу Юри. Попри десятирічний шлюб, пристрасть у його стосунках із дружиною давно згасла.

Чоловік щиро любив дружину та дітей, але в душі він жадав знову відчути себе молодим та здатним зачаровувати прекрасних жінок. До зустрічі з Аріною Юрко гуляв від дружини тільки подумки, але цього разу не зміг стримати свого пориву.

Залишивши приймальню, чоловік кілька днів згадував про прекрасну секретарку, яка відверто зиркала на нього звабливим поглядом.

Зрештою він не витримав. Юрко зателефонував до будівельної фірми і, коли дівчина відповіла, запросив її на побачення.

– Ти ж одружений? – сидячи в кафе з новим знайомим, Аріна не переставала свердлити його поглядом.

– Гм, так, але я… – Юра вже хотів почати виправдовуватися, але слова не лізли в голову. Він нервово поправив краватку та відкашлявся.

Помітивши це, Аріна вирішила взяти ініціативу у свої руки.

– Це не має значення. Для мене важливіше те, як ти на мене дивишся. Адже я тобі подобаюся? – кокетливо повівши плечем, спитала молода жінка.

– Звісно. Як ти можеш не подобатися? Ти така… така… така гарна! – Юра давно нікому не робив компліментів, тож навіть розгубився.

– Дякую, – трохи почервоніла Аріна.

Ця зустріч у кафе започаткувала таємні стосунки двох закоханих. Спочатку чоловік відчував провину перед дружиною, але з кожним побаченням з Аріною совість мучила його все рідше.

Нещодавно Юра насмілився і запросив даму серця у свою квартиру. Його дружина та діти поїхали на вихідні в село, тому цілих два дні кохані насолоджувалися суспільством один одного без огляду на якийсь час.

– Якщо ти такий нещасний із дружиною, чому не розлучишся? – спитала Аріна, поклавши голову на голе плече Юрка.

– Ми тримаємось заради дітей. От підростуть вони, тоді й розлучимося, – збрехав чоловік. Насправді він ніколи не думав про розлучення з Валентиною. Так, пристрасті між ними не було, але Юрі було добре з дружиною.

– А, зрозуміло. Так, діти – це серйозно. Не треба травмувати їхню психіку марно, – посміхнувшись, відповіла дівчина.

Аріна ніколи не відчувала до Юрка сильних почуттів. Їй подобалося проводити з ним час, але це було більше схоже на розвагу від нудьги, ніж справжнє кохання. Вона навіть не ревнувала його до дружини та дітей.

Їй було байдуже. Навпаки, Аріну влаштовували не часті зустрічі з Юрою, який дивився на неї з пристрастю, дарував усілякі подарунки та, по можливості, розв’язував її проблеми. Більшого вона не чекала від нього.

Зі свого боку Юра теж не був по вуха закоханий у таємну обраницю. Просто Аріна була зовсім не схожа на його дружину. Вона була молодшою, безтурботною, готовою на будь-які авантюри.

З нею чоловік почував себе іншою людиною: сильною, сміливою та вільною. Їхні таємні зустрічі тримали його в тонусі і відривали від сірих буднів.

Якось, коли Валентина з дітьми знову поїхала в село, Юрко знову запросив Аріну до себе на гостину. Він не переживав, що сусіди чи хтось інший побачить, як до нього приходить молода жінка, адже в новій багатопід’їзній висотці вони ні з ким не знайомі.

– А що коли твоя дружина дізнається про нас? Ти не думав про це? – Аріна знову почала розмову про сімейне життя Юри. Її бавила ця ситуація, і вона любила дражнити його, спостерігаючи за реакцією.

– Не дізнається. У нас все під контролем, – відмахнувся Юрко, наливаючи червоне у келихи.

– Ну, а все-таки? Якщо таке станеться, що вона робитиме? Розлучиться з тобою, чи ти вимолюватимеш у неї прощення? – не вгамувалася Аріна.

– Вона надто зайнята роботою, дітьми та будинком, щоб запідозрити недобре. Це виключено! – Упевнено заявив чоловік.

– Хм, а якщо я подзвоню їй і розповім про нас? – усміхнулася молода жінка.

– Ти так не жартуй! Навіть не смій думати про таке! – запанікував Юрко.

– Та гаразд, я ж приколююся, – засміялася Аріна. Вона любила, коли її обранець сердився.

– Це зовсім не смішно! Якщо Валя дізнається, всім буде погано! – насупився чоловік.

– Угу, – кивнула Аріна і відпила червоний напій з келиха. Вона розуміла, що якщо дружина Юри дізнається про його пригоди, то їхній родині точно прийде кінець, а ось їй від цього не буде ні холодно, ні жарко.

Провівши весь вечір і пів ночі разом, Аріна вирішила, що їй час повертатися додому. Юра був не проти. Він завжди був обережним: раптом дружина приїде рано вранці і застане їх зненацька.

– Викликати тобі таксі? – спитав чоловік, коли жінка почала одягатися.

– Так, тільки за десять хвилин. Прийму  душ.

У ванній Аріна все не переставала думати про їхню розмову з Юрком. Їй було дуже цікаво, що ж буде, якщо Валентина зрозуміє, що чоловік їй зраджує.

Невже простить його і житиме з ним заради дітей? А може, вона його вижене з дому чи навіть заборонить спілкуватись із доньками?

Якоїсь миті в голову Аріни прийшла, як їй здалося, чудова думка. Вона раптом вирішила перевірити свою теорію. А якщо не розповідати дружині Юрка про себе, а просто натякнути, що у нього хтось є?

Стоячи у ванній, Аріна кілька хвилин думала, як це зробити. І ось вона дещо придумала… Дівчина зняла з себе спідню білизну і поклала її на полицю, серед рушників. Ще вона взяла свою помаду і засунула її в кишеню халата Валентини, що висів поруч.

– Ну, подивимося, що з цього вийде… – з запалом пробурмотіла вона.

Аріні знадобилося почекати кілька днів, щоб дізнатися, що дружина Юри таки помітила залишені нею речі.

– Навіщо ти подзвонила їй? Я просив тебе цього не робити! – Чоловік відчайдушно кричав у слухавку.

– Я нікому не дзвонила! З чого ти взагалі це взяв?

– З того, що вона дізналася про наш зв’язок! Тільки ти могла їй розповісти!

– Нічого я не казала! Присягаюся! Я ж обіцяла! Може, це сусідки розляпали? Пам’ятаєш, вони сиділи під під’їздом, коли ми заходили?

– Які сусідки?! Вони не знають нас! У цю квартиру ми в’їхали нещодавно. Краще зізнайся, Аріно, або між нами все буде скінчено!

– Мені ні в чому зізнаватися! Я твоїй дружині нічого не казала! Це правда!

– Гаразд, тоді не дзвони мені більше. Забудь про мене! – сказав Юрко і поклав слухавку.

Аріна засмутилася після цієї розмови, але не через те, що Юрко її покинув, а тому, що вона так і не дізналася, чим закінчилася справа.

Чи  Валентина забрала дітей і пішла від чоловіка, чи вона його вибачила… Загалом, у цій історії залишилася якась недомовленість, і Аріну це не влаштовувало.

Через тиждень жінка таки дізналася, що сталося у родині Юри. Чоловік сам подзвонив їй та розповів усе.

– Я сумую, може, зустрінемося десь? – пробурмотів він у слухавку.

– Ти ж сказав, що між нами все скінчено? – здивувалася Аріна.

– Ні, я не хочу, щоб наші стосунки припинялися.

– Чому? Що там сталося із твоєю дружиною? Звідки вона про нас дізналася?

– Уявлення не маю, та це вже й не має значення. Вона сказала, що знає про твоє існування, але пішла не тому.

– Як це? А чому? – ще більше здивувалася Аріна.

– Виявляється, Валя теж зраджувала мене. Сказала, що закохалася у свого начальника. Загалом вони давно разом. Вона забрала дітей та поїхала до нього.

– Ого, оце так… – із співчуттям сказала Аріна вголос, а про себе засміялася.

– Ну то що? Зустрінемось десь? Або до мене приїжджай. Валя все одно по речі приїде, коли мене вдома не буде.

– Ем… Юро… знаєш… не думаю, що це гарна ідея.

– Чому? – здивувався чоловік.

– Тому що ми не підходимо один одному. Ти набагато старший за мене, а тепер ще розлучений і з дітьми, яким будеш зобов’язаний платити аліменти.

– Сам подумай: навіщо це мені потрібно? Я молода та красива, можу знайти собі чоловіка без такого багажу проблем.

– Стривай, Аріно! Про що ти говориш? Ти ж завжди знала, що я одружений і маю дітей. Чому зараз тебе це так бентежить?

– Тому що раніше ми з тобою зустрічалися лише з однією метою, а тепер ти вільний. Ні, я на таке не підписувалася. Прощавай, Юро!

– Аріно, та ти чого! А як же кохання, а як же наша пристрасть? Аріно! Алло, Аріно! – Юрко ще пів хвилини марно кричав у слухавку, доки не зрозумів, що його дама серця скинула виклик.

Він ще кілька разів набирав її  номер, але гудків не було. Очевидно, дівчина внесла його до чорного списку.

– От, матір твою… – пробурмотів він і з досадою відкинув телефон.

Юра так і не зрозумів, що саме Аріна підлаштувала все так, щоб його дружина дізналася про зраду і пішла від нього. Але це навіть зіграло Валентині на руку.

Коли дружина Юрія знайшла помаду та спідню білизну у ванній, вона вирішила, що це хороша можливість сказати чоловікові правду.

Їхні стосунки давно зжили себе, але їй не хотілося робити чоловікові боляче, тому вона терпіла. Однак після знахідок все змінилося.

Тепер Валя вважала, що вони обидва були винні в тому, що не зуміли зберегти свій шлюб, і пішла до іншого без жодних докорів совісті.

Як кажуть, – не було б щастя, та нещастя допомогло…

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!