Не бійтеся міняти щось у вашому житті

Я розповім вам історію про те, як можна зненавидіти близьку людину. Мені 25 років, і зараз я проходжу не дуже простий період життя. Я послухала своє серце та змінила своє життя.

Все життя я жила в Україні з мамою, була як звичайна дитина, ходила до школи та сиділа з молодшою ​​сестрою. Але в 13 років я полетіла жити в іншу країну з моїм батьком (батьки були розлучені). Я не знала чого чекати, адже ніколи не жила з батьком, але повірила в його слова про хороше життя та переїхала.

І ось уявіть, дитина, яка не знає мови, без друзів, і по суті одна, переїхала до Ізраїлю. І тільки після прибуття розумієш у яке… ти встряв. Виявилося, що батько не знає як треба поводитися з дитиною, і немає жодного бажання вчитися. На його думку, дитина має бути як кактус, без догляду та води живе собі і щорічно випускає квітку. Але виявилося, що це не так.

На початку я зовсім відмовлялася вивчати мову, відмовлялася від середовища нового. І батьки цього не розуміли, крики та сварки були присутні щодня. Потім ми переїхали в інше місто, і я вирішила перейти в пансіонат. Це був як дитячий табір разом зі школою, ми жили, спали та їли там, загалом якомога далі від будинку. І, як не дивно, у мене почалися дружні стосунки з дітьми.

Була дружба, були сварки, перші стосунки з хлопцем все було (в принципі як і у всіх у перехідному віці). Сварки в сім’ї залишилися такими ж, але на додаток до всього батько та його дружина завели погані звички. Огидне видовище було неприємно навіть виходити з кімнати.

Я могла весь вечір не їсти, не пити, і навіть терпіла, і не ходила в туалет, аби не бачити цього і щоб не прилетіло пари лагідних слів. Через стрес мені діагностували депресію, і як ви розумієте, почалися закиди щодо лікування та зривів.

Пішли друзі, втратила інтерес до всього і насамкінець кинув хлопець. Саме в той момент все пішло не так, тому що раніше хлопець давав мені ту підтримку, якої я потребувала. І ось почалася найтемніша сторона життя. Не митися тиждень, не їсти, а лише спати та тупити у стіну.

Після двох місяців терапіїі я думала, що життя починає налагоджуватися. Але на мій великий жаль, у пансіонаті мене не прийняв колектив після всіх моїх історій і після закінчення 11 класу я вирішила міняти школу. В інтернеті, випадково я познайомилася з хлопцем, і після спілкування я закохалася. Тепер він мені допомагає та підтримує мене, і його я люблю найбільше.

І ось ви прочитали все це, і питаєте, а де зміна у житті? А я вам відповім. Цього літа я ухвалила рішення і переїжджаю назад до України. За допомогою хлопця та сім’ї там, я впевнена що мені стане краще. Хоч і є проблеми з документами, що треба вирішити, і через це мені доведеться на тиждень повернуться до батька, але я вірю, що я зробила правильно рішення.

Залишилося 5 днів до мого відльоту до мами, але навіть зараз дуже важко вислуховувати цього… Адже його дуже зачіпає той факт, що від нього втікають. Проживши 4 роки в образах і приниженнях, я можу сміливо сказати, що ненавиджу батька і бажаю йому жахливого життя. Може ви вважаєте мене не вдячною та жахливою, це ваше право. Але я не бажаю проходити через таке пекло.

Не важливо хто це, друг, чоловік/дружина, хлопець/дівчина чи батьки, якщо вони роблять вам погано, то йдіть від них. Бережіть себе, ніж потім бігати лікарнями. Не бійтеся міняти щось у вашому житті, адже велика ймовірність, що це буде найпрекрасніший досвід у вашому житті.