Не потрібен Христині добрий і порядний чоловік, вона хоче жити так, щоб її кривдили, їй зраджували. Хай живе, якщо так хоче! Дякувати Богу, що син нею вже перехворів

Два місяці Христина із Сашком прожила. Потрапила вона на п’ять днів до лікарні, мала довше лежати, але відмову від подальшої госпіталізації написала.

Через Єгора нібито написала. Приїхала з лікарні, на мене накричала, на Сашка накричала, речі свої і Єгора зібрала і пішла. Машина якась по них приїхала. Син у вікно визирнув.

– Це її колишній чоловік. До нього, чи що, повернутись вирішила? – Запитав Саша.

Син познайомився з Христиною, коли вона розлучалася. Вони кілька разів кави попили. Розлучилася. З’явилися у неї якісь проблеми з оплатою житла, син її до нас привів.

Сказав, що тимчасово. Ніде було жити Христині та її синові Єгорові. У Христини навіть роботи не було, хоча Єгор у садок ходив. Чотири роки хлопчикові було.

Хто б  зрадів, якби у вас  оселилася  безробітна розведенка з дитиною? Знайомі вони були, без року  тиждень. У Христини на лобі було написано, що тут вона лише через безвихідь життєвої ситуації.

Роботу нібито шукала. Найчастіше спала до обіду, а Єгор у садок через день ходив. Якщо вранці вставала, їздила до садка, то після повернення знову спати лягала. Я два, через два працюю, тож все бачила.

Прибирала у квартирі  Христина аби як. Готувала несмачно. Хотіла лише по кафе ходити, або, щоб Сашко їжу замовляв.

Гидко дивитися було! Сашко, як не сповна розуму, хвостиком перед нею виляв, на щось сподівався. З Єгором спільну мову знайшов.

– Ти дурень? Вона ж тебе покине, коли іншого чоловіка знайде. Або, взагалі, до батька хлопчика повернеться.

– Не повернеться і, не піде! Вона мене любить, — впевнений був син.

Вирішила, що більше лізти не стану. Нехай живе, хай гулі набиває.

Якось, Христина чимось отруїлася. Не знаю, де і що вона їла, але стало їй погано. Саша їй  тазик відніс, щоб вона до унітаза то задом, то передом не поверталася.

Вилізла вона з туалету без сил. Сашко глянув на неї, й викликав швидку. Христину відвезли до лікарні,  в інфекційне відділення.

П’ять днів її не було. П’ять днів Єгор удома сидів, один раз тільки до садка сходив. Один день зі мною був, три дні Сашко вдома був. Син відгули брав, щоб до Христини їздити. Сказав, що працювати не може, серце не на місці.

Вранці Саша їздив, відвозив Христині воду та сухе печиво, книги, навушники, зарядку, капці та інше. Вдень син із Єгором гуляв.

Хлопчик за мамою нудьгував, плакав, сумував. Сашко його розважав: то конячки, то каруселі, велосипед купив, кататися навчив.

Пішла Христина з лікарні. В мене саме вихідний був. Приїхала вона, лікарняну сумку з речами на порозі кинула і почала кричати, які ми з Сашком дебіли!

На садок болт забили, а садок потрібен, інакше дитина не розвиватиметься, а тільки за мультиками сидітиме. Хотіла їй сказати, що по собі людей не судять.

Це в неї Єгор перед планшетом голодний сидів, чекав, поки матуся прокинеться. Пішла до себе, надавши синові самостійно з’ясовувати стосунки з Христиною.

Кричала вона довго. Було чути, що насолоджувалася тим, що відбувається. Велосипед, куплений Сашком, штовхнула. Єгор у сльозах.

Я з кімнати вийшла, вже коли Христина з Єгором та речами покинула квартиру. Сашко до вікна підійшов, побачив її колишнього чоловіка.

Велосипед Христина не взяла, син його на балкон прибрав, то там і стоїть.
– Що я зробив не так? Вона ж сказала, що дасть мені шанс? Сказала, що я добрий і надійний.

Та не потрібний їй був добрий і надійний! Не потрібен! І те, що Єгор до садка кілька днів не ходив, лише привід. У неї через день не ходив, і нічого.

Знайшла, до чого причепитися. Нормальна, на її місці, хоч трохи вдячна була б: вона лікувалась, її син під наглядом був.

Єгор завжди був з мамою, завжди при мамі. Мами не було, уявляєте, що з Єгором відбувалося? Жаль його було!

Місяць, мабуть, пройшов, як Христина поїхала. З колишнім чоловіком мешкала. Саші дзвонити почала.

Мовляв, нудьгує, помилилася, вирішивши повернутись до колишнього чоловіка. Добре, що у Саші розуму вистачило з нею більше не зв’язуватися. Переживав, хотів, та не зв’язався!

Христина, живучи в нас, про колишнього чоловіка розповідала: пив, руки простягав, зраджував, грошей не давав. До такого повернутися — не поважати себе!

Не потрібен Христині добрий і порядний чоловік, вона хоче жити так, щоб її кривдили, їй зраджували. Хай живе, якщо так хоче!

Дякувати Богу, що син нею вже перехворів! Можливо, цей досвід його чомусь навчив, і в нього все буде добре! Я йому цього бажаю, від щирого материнського серця!