– Не забувай – ти тут не господиня, а лише гостя, от і поводься відповідно! – Обурилася дочка

Чоловік обережно вибрався з-під ковдри, прихопив свій одяг та тихо пройшов у ванну. Там швидко зібрався і вийшов із квартири.

Він навіть не став варити собі кави, вирішивши, що поснідає в кафе. Це йому треба на роботу, а у Нелі сьогодні перший за два тижні вихідний, і він хотів дати їй виспатися.

Але не минуло й пів години, як у двері їхньої квартири хтось почав наполегливо дзвонити.

Неля пішла відчиняти, на ходу розуміючи, хто б це міг бути. За дверима стояла її мати.

– Мамо, ти що в таку рань прийшла? – Запитала Неля. – Я так мріяла сьогодні виспатися.

– Вже о пів на дев’яту! Скільки можна спати? – обурилася мати. – Та нормальна жінка вже б і прання запустила, і обід зварила. А тобі, аби поспати! – невдоволено пробурчала мати.

– У нас було дуже велике замовлення, і ми всім офісом два тижні працювали без вихідних, – пояснила дочка.

– А я тобі що казала? От працювала б ти, як Лара, з восьмої до п’ятої, мала б два законні вихідні на тиждень, – сказала мати.

– Мамо, Лара на фабриці сидить, ґудзики пришиває, причому не вручну, а на машинці. Я від такої монотонної роботи з глузду з’їхала б. Я дизайнер, і моя робота мене влаштовує. І зарплатня також.

– Навряд чи ти більше Лари отримуєш, – усміхнулася мати.

– Не хвилюйся, більше, – відповіла Неля і попрямувала в душ.

Коли вона вийшла звідти, перед нею стояла мати з розширеними від жаху очима. В одній руці вона тримала її новий комплект білизни, в іншій – її пеньюар.

– Це що за неподобство? Як ти це поясниш? – Вигукнула мама, трясучи речами.

– А що я маю тобі пояснювати? Де ти взяла ці речі? – Здивувалася Неля.

– Я взяла це неподобство у твоїй шафі. І ти це носиш? Я все зрозуміла – це він, твій чоловік, змушує тебе одягати це!

– Щось подібне я й підозрювала! Я тебе виховувала в скромності, ти сама в житті б не додумалася напнути прозорий халат і це неподобство замість трусів! – майже кричала мати.

– Мамо, мені двадцять три роки, я заміжня жінка і сама вирішую, що і де мені носити, – спокійно відповіла Неля.

– Тебе послухати, то я повинна носити бабусині панталони з начосом! І ще: я прошу тебе більше ніколи не залазити до моєї шафи, не лазити по ящиках комода.

– Не забувай – ти тут не господиня, а лише гостя, от і поводься відповідно!

– А ти змінилася, дочко. Це він так впливає на тебе. Недарма я була проти того, щоб ти виходила за нього заміж.

– У нього навіть ім’я безглузде – Рем, і робота – не зрозумій про що. Він ще не пропонував тобі фотографуватися в цих ось манатках? Заробляти ж якось треба!

– Мамо, ім’я у мого чоловіка нормальне, його на честь діда назвали. Він фотохудожник. Але людей він фотографує дуже рідко, в основному – пейзажі та тварин.

– До речі, протягом останніх трьох років у нього пройшли дві виставки, вийшло чотири альбоми, його фотографії друкують у дуже відомих журналах.

– А щодо його заробітків не хвилюйся. Рем цю квартиру купив без допомоги батьків та без іпотеки.

Неля чудово знала, що якщо її мама щось вбила собі в голову, то переконати її практично неможливо, але цього разу мати перевершила саму себе. Наступного дня Нелі зателефонувала двоюрідна сестра:

– Твоя матінка на всю криє Рема. Каже, що він тебе розбестив і розповідає всій рідні, яку жахливу білизну вона в тебе бачила. Сестричко, можна я до тебе приїду подивитися? Я також хочу собі таке купити.

Неля засмутилася – їй було неприємно, що мати мало того, що влізла туди, куди її не просили, то ще обговорює її інтимне життя з усіма родичами. Вона зателефонувала матері та влаштувала їй скандал.

– Якщо тобі носити таке не соромно, чим ти незадоволена? – Запитала мати.

– Якщо ти не розумієш, у чому не маєш рації, мамо, будь ласка, не приходь більше до мене додому. А то раптом тобі в голову збреде, ще якимись подробицями нашого життя з ріднею поділитися, – сказала Неля і поклала слухавку.

Мати, очевидно, образилася, бо не дзвонила дочці вже два тижні. Зате якось увечері, коли вони з Ремом вечеряли, Нелі зателефонувала тітка Римма – двоюрідна сестра матері.

– Нелю, привіт! Це тітка Римма. Як у тебе справи? Твоя мама розповідала, що ти добре влаштувалася. У мене до тебе прохання, люба. Ти ж пам’ятаєш Карину – мою доньку? Ви разом з нею в одну групу в садок ходили.

– Наче пригадую, – відповіла Неля. – У неї ще окуляри були з товстим склом.

– Так, але тепер вона окуляри не носить – зробила лазерну терапію, відновила зір. Так ось. Каріна виходить заміж.

– І я хотіла попросити тебе оплатити її весілля. Багато не треба – переведи тисяч сто – ми в цю суму вкладемося.

Неля трохи зі стільця не впала. Навіть Рем отетерів – Неля розмовляла, ввімкнувши гучний зв’язок.

– Тітко Римма, а з чого ви взяли, по-перше, що я маю ці сто тисяч, і по-друге, що я їх вам повинна дати? – Запитала Неля.

– Ну, як же. Мама твоя розповіла, що ви з чоловіком дуже добре заробляєте, квартири у Києві купуєте. Для вас сто тисяч – це дрібниця, а ми на ці гроші й весілля справимо, і меблі деякі молодим купимо, – сказала тітка Римма.

– Ви, напевно, маму неправильно зрозуміли, у нас із чоловіком не стільки грошей, щоб ми могли їх просто так роздавати.

– Як же так, Нелю?! Твоя мама обіцяла, що ви обов’язково дасте гроші. Може, ви вважаєте, що ми вас на весілля не запросимо? Запросимо.

– Ви навіть без подарунка можете приїжджати. Ми всім гостям скажемо, що ви сплатили весілля Карини, – зачастила тітка.

– Дай мені телефон, – простяг руку Рем.

– Шановна родичка, моя теща – велика жартівниця. Вона пожартувала, а ви повірили. Ми з Нелею чужі весілля не спонсоруємо. Усього вам доброго!

Звичайно, Неля сама зателефонувала матері та поцікавилася, навіщо та роздає за них фінансові обіцянки.

– А що такого? Я поговорила з однією людиною, і він мені пояснив, що ви з Ремом заробляєте щонайменше двісті тисяч на місяць, а, швидше за все, набагато більше. Тож тобі складно допомогти рідні? Ви ж з Кариною з дитинства знайомі.

– Мамо, я Карину згадала тільки тому, що вона ходила у жахливих окулярах і тому, що вона якось вкусила мене за вухо, коли я їй іграшку не віддала. Це привід оплачувати її весілля?

– І чому ти знову лізеш не у свою справу? Навіщо ти вигадуєш усілякі дурниці, а потім розповсюджуєш їх серед нашої рідні? Дай нам, будь ласка, спокій, і займися чимось корисним!

Протягом місяця Нелі зателефонували ще троє людей – вони теж просили про матеріальну допомогу, посилаючись на обіцянку матері. Зрештою Рем сказав:

– У тебе є корпоративний номер? Ось і користуйся ним для робочих дзвінків. А особистий номер поміняй і повідом його тільки тим, з ким спілкуєшся.

Мати за три місяці спробувала додзвонитися до дочки, але в неї нічого не вийшло. Тоді вона вирішила відвідати її.

Але двері жінці відчинила незнайома молода дівчина, яка повідомила, що купила цю квартиру місяць тому.

Неля і Рем купили іншу, трикімнатну квартиру, бо їхня родина мала незабаром поповнитися одразу двома дітьми.

Звичайно, коли з’явилися близнюки, Неля повідомила про це матір, вона навіть зустрілася з нею у парку, де гуляла з дітьми.

Але в гості до себе вона поки що вирішила її не запрошувати. Таку токсичну людину потрібно тримати на відстані, хоч це і мати. І такі матері бувають…

А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.