Не заздри світлу в чужому вікні…

Ніна з нетерпінням чекала на свого чоловіка Василя з роботи, так хотілося їй поділитися тим, що вона впізнала годину тому…

Після обіду Ніна по сусідах дачних прогулялася, та знайшла привід сусідку Валентину докорити, а то аж надто вона зарозумілася. Вічно зайвого чогось наробить, типу вони багаті – все можуть собі дозволити.

А іншим лише проблеми створюють…

Ось нещодавно Валя з Володею свою канаву, що йде вздовж ділянки, прочистили та нові труби під воротами поклали. Раніше, коли в них все засмітилося, добре було, – дощ пройде і вода в землю всмокчеться.

Але їм же не так! Ніна з Василем тишком-нишком зі своєї стічної криниці, коли ніхто не бачить, раніше в цю канаву верхню жижу зливали.

Вона швидко всмоктувалася і майже не смерділа, але тепер з-за Валі все пішло канавою далі, вздовж їхньої ділянки.

– Ой чимось пахне, невже хтось зливає нечистоти? – Здивувалася Валентина, як наївна.

Ніби не знає, що багато хто так робить!

Тепер Ніні з чоловіком доведеться спецмашину за гроші викликати та відкачувати, доки не здогадалися, що це вони зливають!

Добре хоч Валя їй рожеву гортензію для пересадки відкопала, вона часто з Ніною ділиться, хоч якась користь від неї. Ніна таку гортензію давно хотіла, тим паче на халяву.

Валя і чайку гості налила, та нову прибудову до хати показала.

Ніна губи підібгала – ось би нам таку, але тут же зробила привітне обличчя, а думки точать – і звідки у людей стільки грошей, і меблі нові в прибудові.

А підлога, ну просто слів немає, паркетна дошка у них натуральна, не ламінат навіть, та ще й з підігрівом!

– Які ж ви молодці, Валю, і все встигаєте, молодець твій Володя, трудяга! – співала Ніна сусідці своїм добреньким, гарним грудним голосом.

– Ах, якби ти знала, як я за вас рада, Валюша, підлий чайку, і чай у вас смачний, а твої пироги – просто смакота!

– З капустою і м’ясом, я вже скуштувала, а ось з ягодами маленький ще візьму, можна, не об’їм я вас? Ти ж чоловікові пекла, він скоро приїде, а пиріжків щось мало.

Валя зітхнула, але вона ж делікатна, ніколи не обмовить:

– Та що ти, Ніночко, ти посидь ще, пригощайся, скільки хочеш. Приємно, що тобі подобається, адже ми з Володею вас хотіли в суботу в гості запросити, шкода не вийде, не приїде він сьогодні…

Ніна тут же вловила сумний тон. Це ж чим цікаво Валя засмучена? Адже в них завжди все ідеально, без проблем.

Ні, Ніна не зраділа чужому смутку, просто цікаво стало. І вона співчутливо так почала її розпитувати:

– Так може вам потрібна допомога, ти тільки скажи, Валю. Ти ж знаєш, що ми вам завжди готові допомогти чим можемо.

– Нам із Василем зовсім не важко було влітку ваші грядки поливати, коли ви відпочивали. І тоді ви з моря повернулися, а у вас повний порядок. Вася мій газон навіть до вашого приїзду покосив, щоб вам відразу за справи не хапатися.

– Ой, Ніночко, ще раз дякую величезне, пам’ятаю звичайно, ми з Володею вам дуже вдячні. Якщо щось треба, ми теж завжди готові.

Валя згадала і зніяковіла, якось незручно вийшло, і справді, вони відпочивали, а Ніна з Василем тут їх посадки доглядали.

Втім, Ніна сама тоді їм запропонувала, ну хіба від такої дружньої пропозиції хтось відмовиться?

А Валя з Володею тоді випадково дешеву путівку купили, не планували, так вийшло. Але вони Ніні з Василем з моря і найдорожчі напої привезли, і фрукти, і подарунки, вони ж друзі, тільки Валя це вголос згадувати не буде, ніяково. І в гості їх звуть постійно, адже Ніна така душевна та добра.

– Ти пробач, Валентино, це я до слова, – Ніна теж начебто зніяковіла. – Так що трапилося, ти розкажи, може і справді ми чимось зможемо допомогти?

Валя на Ніну сумно глянула:

– Та чим тут допоможеш, мій Володька розхворівся, не одне, так інше. Взимку ми не бачилися з вами, Володю щось прихопило. А тут знову погано почував себе, та все гірше й гірше, ось він і обстежується зараз, щось знайшли… і знаєш, начебто серйозне…

Валя відвернулась, сльози навернулися,

– Ой, Ніно, не знаю, що й думати!

Ніна сусідку втішила, та одразу ж пиріжків ще попросила, раз Володі немає вдома:

– А то мій Вася голодний скоро приїде…

Поки Ніна додому йшла, дорогою все думала, ще б пак, стільки відпочивати та на сонці смажитися, це ж шкідливо дуже!

Ось у Васі й посада начебто хороша, але на такі дорогі прибудови та поїздки вони точно грошей не мають, і звідки люди тільки беруть стільки грошей?

Добре хоч гортензію на халяву вдалося взяти та пиріжків, адже вони не збідніють. А коли влітку поливати ходили, вони й полуниці у Валі наїлися, і квітів вона відкопала в неї непомітно.

А ось і машина під’їхала, це чоловік нарешті прибув.

Ніна вечерю накрила:

– Ти уяви, була я у Валі, ти маєш рацію, що Володя у неї все на роботі пропадає, – може бере хабарі? Ну і дорогий ремонт вони зробили, викаблучуються, хочуть себе показати, а сили вже не ті, от і захворів її чоловік!

Ніна журилася, Вася теж ніби став навіть уголос сусідам співчувати, а в душі обидва тихенько раділи, один одному це не показуючи.

Мовляв, довикаблучувалися сусіди, так їм і треба, а то й відпочинок двічі на рік, і прибудову, як же так! От і захворів Володя, наче й шкода, але ось вона, найвища справедливість!

Адже не можна ж, щоб одним все тільки хороше, а іншим – нічого, от і захворів.

За тиждень Валентина до Ніни забігла:

– Ми вас завтра чекаємо у гості. У чоловіка все обійшлося, підлікували, і знаєш, виявилось, що нічого страшного.

Ніна посміхнулася і сказала, що дуже рада, а сама ледве розчарування приховала, і все думала про себе.

– Як же так, знову у них все добре, ну це ж треба!

Усміхалась при цьому, думки свої приховувала:

– Звичайно ми прийдемо до вас із задоволенням, раді за вас, Валю, як за себе.

Тільки не довелося їм у гості піти, раптом прихворів її Вася, звідки не візьмися болячки навалилися, та прилипли, і з чого раптом…

– Ну все ж таки немає в житті справедливості, немає!

– У цих хитреньких Валі з Володею знову добре.

І чому це Ніна з Васею такі невдачливі, спробуй зрозумій…

Ніна так і не згадала, як їй бабуся в дитинстві говорила,

– Нінко, ніколи не заздри світлу в чужому вікні, а то разом з чужим добром, якого побажала, і чужі біди прийдуть до тебе…

А даремно не згадала…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки!