І тільки зараз я зрозумів, що у нас абсолютно різні характери.
Ми просто не створені одне для одного, хоча любов залишилася. Побут не зміг вбити любов, але її вбиває щось інше … щось, що не можна описати одним словом. Ми просто різні. Антиподи.
Коли почали зустрічатися, то я був на підйомі, мені ніби в кров адреналін вливався. Не міг заспокоїтися, немов шило в одному місці. Потрібно було постійно щось робити, кудись бігти, намагатися скрізь встигнути й все зробити. Варто зауважити, що це досить крутий стан.
Я все ще люблю дружину, але адреналін і драйв кудись поділися. Мені не хочеться мчати після роботи кататися на лижах або на ковзанах, мені б просто відпочити. Вимотують як собака на роботі. Сил не залишається ні на що.
А у вихідні хочеться просто відпочити. Я не хочу ніякої суєти, не хочу нікуди бігти, не хочу нікуди їхати. Хочу просто полежати на дивані з коханою.
Але вона сповнена енергії й постійно кудись мене витягує. Вона вибухова, а я занадто спокійний. Я роблю все робити не поспішаючи, а вона вічно кудись поспішає, немов за нею погоня.
Втомився … Просто втомився від такого ритму.
Вона може запросто видати 200 слів за хвилину. Не розумію її. Вона ж починає злитися, коли я повільно щось розповідаю. А куди поспішати?
І так практично у всьому. Чому протилежності притягуються? Це такий парадокс!
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…