І тільки зараз я зрозумів, що у нас абсолютно різні характери.
Ми просто не створені одне для одного, хоча любов залишилася. Побут не зміг вбити любов, але її вбиває щось інше … щось, що не можна описати одним словом. Ми просто різні. Антиподи.
Коли почали зустрічатися, то я був на підйомі, мені ніби в кров адреналін вливався. Не міг заспокоїтися, немов шило в одному місці. Потрібно було постійно щось робити, кудись бігти, намагатися скрізь встигнути й все зробити. Варто зауважити, що це досить крутий стан.
Я все ще люблю дружину, але адреналін і драйв кудись поділися. Мені не хочеться мчати після роботи кататися на лижах або на ковзанах, мені б просто відпочити. Вимотують як собака на роботі. Сил не залишається ні на що.
А у вихідні хочеться просто відпочити. Я не хочу ніякої суєти, не хочу нікуди бігти, не хочу нікуди їхати. Хочу просто полежати на дивані з коханою.
Але вона сповнена енергії й постійно кудись мене витягує. Вона вибухова, а я занадто спокійний. Я роблю все робити не поспішаючи, а вона вічно кудись поспішає, немов за нею погоня.
Втомився … Просто втомився від такого ритму.
Вона може запросто видати 200 слів за хвилину. Не розумію її. Вона ж починає злитися, коли я повільно щось розповідаю. А куди поспішати?
І так практично у всьому. Чому протилежності притягуються? Це такий парадокс!
