Не знаю, чому він почав мене ревнувати, я ж не давала жодного приводу

Я зустріла свого чоловіка одинадцять років тому. До весілля ми довгий час зустрічалися і через вісім років вирішили одружитися. Я була молодша за нього на шість років, і у нас був півторарічний син.

Сашко, чудовий супутник життя. Він ніколи не обмежував мене в чомусь, давав повну волю моїм діям і перевагам, не сердився через дрібниці, не ревнував, а головне – любив. Він мені дуже допомагав ще й за сином дивитися.

Коли Сашко приходив з роботи, то біг до сина, годував, купав, міняв забруднений одяг, та підгузки. Ближче надвечір, укладав малюка спати, а вночі перевіряв, чи все нормально. Постійно спускав візок для прогулянки, а як похолодало, ходив гуляти сам.

З розділеними обов’язками набагато легше вирощувати дитину. За одинадцять років міцного, та дружного шлюбу, не було жодного приводу для ревнощів.

Щодня говорив компліменти, загулів не було, навіть на чоловічі гулянки не хотів іти. З моїми батьками він підтримував добрі стосунки, але…

Незабаром ми вирішили, що син підріс, і мені знову треба повернутись на роботу, адже гроші нам були потрібні. Я заробляла більше за чоловіка, тому не могла більше сидіти вдома.

Сидячи в декреті, я поповніла, але швидко досягла гарної форми, можливо, навіть кращої, ніж раніше. Чоловік це помітив, компліменти чула постійно, та й стосунки стали яскравішими, ніж на початку нашого знайомства.

Але, після мого виходу на роботу, стосунки з чоловіком стали погіршуватися. Я працювала в юридичній компанії, тому колектив був виключно чоловічий.

Поступово, наші стосунки сходили на нівець. Пристрасті у стосунках майже не лишилося. Він ревнував мене до кожного чоловіка: до працівників фірми, до директора, до офіціанта у ресторані. Навіть до мого колишнього.

Спочатку мені була приємна така увага з боку чоловіка, я казала йому, що це дурниці. Потім мені почало це набридати.

Коли ми були разом, то все було чудово, але коли мені приходило якесь повідомлення, або дзвінок з роботи, він починав скаженіти, і сердитись на мене. Відразу розлютиться, а потім приходить з вибаченнями, та подарунками.

Я вибачала його, і все налагоджувалося, але не на довго. Потім знову починалося все з початку. Він почав мені погрожувати, що розлучиться зі мною, і забере дитину, та зробить моє життя справжнім пеклом.

Казав, що знівечить всіх моїх залицяльників. Якось мене запросили на свято. У колеги по роботі був день народження. Чоловік насилу мене відпустив.

На святі було дуже весело, були розваги, та конкурси. Поряд з рестораном, де ми веселилися, був парк атракціонів, тому, всі вирішили пригадати дитинство, та покататися.

Я такі розваги не полюбляла, але мене вмовили піти. Наприкінці вечора чоловік вирішив за мною приїхати. Я сказала, де ми, і вирішила його почекати, та подивитися, як розважаються колеги. Я не хотіла кататися, але, мій директор узяв мене за руку, щоб мені не було так страшно.

У цей момент з’явився чоловік. З розлюченим поглядом подався до нас, і грубо сказав, щоб той прибрав руки.

Я почервоніла від сорому, забрала свої речі, і ми поїхали з чоловіком додому. Довго пояснювала йому, що це просто друг, і нічого більше. Заспокоювала чоловіка, як тільки могла.

Але на цьому все не скінчилося. Він розбудив мене посеред ночі, та з криками показав відео з інтернету, де дівчина танцює у спідній білизні. Сашко стверджував, що це я!

Дівчина була чимось на мене схожа, але були відмінності. Обличчя не було видно, тому я показала чоловікові родимки, яких не було на відео.

Мені стало прикро, що мій чоловік зміг на мене так погано подумати. Я сказала, що подаю на розлучення, бо більше не могла терпіти ці безперервні, та нестерпні підозри.

Протягом двох днів ми лаялися, а потім він знову почав перепрошувати. І я знову пробачила. Коли вночі я вийшла з кімнати по нужді, то побачила, що він сидить в інтернеті, та читає статтю, як боротися з ревнощами.

Я була рада, що він намагається виправити свої помилки. Не знаю, чому він почав мене ревнувати, я ж не давала жодного приводу? Я дала йому останній шанс!