– Нехай він поїде: мені неприємно з ним жити під одним дахом! – заявила дочка

Дочка не любить все, що я їй дала. Не влаштовував її й шлюб, приповзла до мене в соплях і сльозах, просилася пожити, а вже за тиждень почала викочувати мені умови. Та ще які!

Я виховувала дочку одна. Чоловіка не стало, а більше особисте життя не складалося. Спочатку я відходила від втрати, потім було не до стосунків, а потім дочка стала вставляти ціпки в колеса.

Мені не хотілося йти на конфлікт із власною дитиною, тому я просто закрила для себе тему особистого життя. Почала більше працювати, щоб у дочки було все.

У неї насправді було все, що вона просила. Мені дуже не хотілося, щоб вона відчувала себе неповноцінною через те, що виховується в неповній сім’ї.

Багато людей дуже часто дівчинці про це нагадували, тому я зі шкіри геть лізла, щоб у них не вдалося якось її вколоти. У мене це виходило.

Складно розповідати про неповноцінність тій, хто краще одягнений, має те, про що мріють кривдники, і не почувається неповноцінною. Від дочки відстали, чого я й домагалася.

До закінчення університету доньці я подарувала квартиру. Милу однокімнатну в новобудові, в якій був хороший ремонт, були всі необхідні меблі.

Квартирка маленька, розрахована на одну-дві людини. Я і не припускала, що дочка в ній проживе все життя, але добрий старт я їй постаралася дати.

Донька має освіту, квартиру, я і з роботою після університету допомогла. Я порахувала, що зробила для дитини все, що мала. Дочка поринула у доросле життя.

На роботі з’явився кавалер, який дуже оперативно перебрався до неї жити. Мене така поспішність насторожила, але дочка мене слухати не стала з усіма моїми сумнівами: мовляв, не моя ця справа.

Добре, свій досвід – найкращий вчитель. Тим більше, що в мене на особистому фронті почав закручуватись цікавий сюжет. Після того, як я дала дочці все, що запланувала, у мене нарешті з’явився час на себе.

Цей чоловік давно домагався моєї уваги, кілька разів отримував відмову, але був наполегливий. Що ж, вода камінь точить, ось і мій чоловік мене добився.

Ми вирішили з’їхатися. Він кликав до себе, але від нього надто далеко до роботи. Я не звикла так рано вставати, до того ж його сусіди почали ремонт, що стало вирішальним чинником. А потім він продав свою квартиру та почав будувати будинок.

Це було три роки тому, з того часу будинок вже збудований, там залишаються суто косметичні нюанси, але й вони скоро закриються. Тоді настане час переїжджати, а поки що ми живемо в моїй квартирі.

І все було нормально, поки дочка не прибігла, схиливши сумно голову. У неї все було погано. Свою квартиру вона втратила, тому що той вульгарний хлопчина розвів її на продаж і спільну іпотеку.

Тільки оформив все на себе, а дочка начебто і не при справах. Враховуючи, що шлюб у них не був оформлений і взагалі все було на чесному слові, довести щось дуже проблематично.

А донька ще й з роботи звільнилася, бо квартира, яку взяв той хлопець, була дуже далеко. Тепер дочка без помешкання, без роботи, без хлопця.

На вулиці я її не залишила, хоча всередині все клекотіло від злості. Хоч би подзвонила порадитись! А то як я дзвоню, так “мам, все нормально, відчепись, мені ніколи”, сама взагалі мені не дзвонила. Отак і вийшло “нормально”!

Судячи зі стану дочки, вона й сама зрозуміла, що сильно наробила справ. Вона попросилася пожити кілька місяців, доки знайде роботу й орендує житло. Це вона мені, ридаючи, говорила першого дня.

А за тиждень доньку було не впізнати. Все, вона вже відчувала себе господинею, почала огризатися на мого чоловіка, який поводився цілком коректно, а потім висунула вимогу.

– Нехай він поїде, мені неприємно з ним жити під одним дахом! – Оголосила вона, навіть не соромлячись, що об’єкт розмови сидить поруч і все чує.

Та йому нескладно виїхати, як і мені. Я взагалі думала, щоб після переїзду залишити квартиру доньці. Не переоформляючи, нехай живе та встає на ноги.

Але після цього експромту я вже щось не хотіла їй допомагати. Це нагадувало дитячі істерики, які колись спрацьовували. А фраза “тобі хто дорожчий – дочка чи якийсь мужик?” мене у цьому переконала остаточно.

У доньки місяць, щоб звільнити мою квартиру. Нехай як хоче, так і викручується. І це не через образу мого мужика, який просто здивувався такій поведінці.

Просто дочку треба струсити та привести до тями. Нехай подумає, як вона докотилася до такого життя, і робить висновки, а я більше під її дудку не танцюю.