– Нема чого купувати стільки їжі! Люди прийдуть до нас у гості, чи поїсти задарма? – Чоловік невдоволено переглянув список продуктів

Ранок у родині Макарових починався, як завжди: Ганна готувала сніданок, перевіряла пошту, та збирала дітей до школи.

Чоловік Сергій із зосередженим обличчям сидів за комп’ютером, переглядаючи новини, та робочі листи. Вже близько року подружжя працювало віддалено, що не могло не сподобатися їм.

Сергій рідко допомагав дружині вдома, посилаючись на зайнятість, але Ганна давно звикла справлятися сама.

Єдине, що дратувало її в чоловікові, це те, що він економив на дрібницях, і рахував кожну копійку.

Спочатку це не здавалося проблемою, але згодом його поведінка почала дратувати Ганну.

– Сергію, може, купимо новий холодильник? Цей уже старенький, ми купили його ще до появи наших дітей, – запропонувала Ганна, підійшовши до чоловіка.

– Навіщо нам новий холодильник? Старий ще працює. Не бачу сенсу витрачати гроші на непотрібні речі, відповів Сергій, не відриваючи погляду від екрана.

– Він працює, але дуже шумить, та й морозилка погано тримає температуру. З цієї причини у нас їжа швидко псується, а м’ясо постійно у трохи підмороженому вигляді.

– Менше хлипайте дверцятами, і нічого не псуватиметься, – наполягав на своєму чоловік.

Ганна зрозуміла, що розмова з Сергієм марна, і в засмучених почуттях повернулася на кухню. Однак, скупість чоловіка цим не обмежувалася. Він став економити на найнезначніших речах, на кшталт чаю та цукру.

Якось Ганна виявила, що чоловік купив найдешевший чай, який був зовсім несмачним.

– Сергію, чому ти купив такий чай? Це не чай, а полова, – пробурмотіла Ганна.

– Зате дешевший. Навіщо переплачувати за бренд, якщо можна заощадити? – Знизав плечима Сергій.

– Але ж різниця в ціні невелика, а задоволення від гарного чаю значно більше!

– Все одно це зайві витрати. Краще відкладемо ці гроші на щось важливіше, – не здавався Сергій.

Однак невдовзі й свята для чоловіка стали забороненою темою. Щороку Ганна мріяла отримати від Сергія гарний подарунок на День народження, чи Новий рік, але щоразу він вигадував відмовки, щоб уникнути зайвих витрат.

– Тобі ж не потрібен черговий шарф чи сумочка, правда? – питав він, коли наближалися свята.

– Ні, справа не в подарунку. Важлива увага та турбота. Мені приємно отримувати знаки уваги від коханої людини, – намагалася пояснити дружина, але Сергій вважав за краще її не слухати.

Сімейні свята теж викреслили зі списку витрат легкою рукою чоловіка. За кілька днів до Нового року, Ганна захотіла влаштувати невелику вечерю для друзів та родичів.

Вона приготувала список покупок і показала його Сергію, щоб порадитись:
– Ось дивись, що треба купити. Думаю, вийде чудове свято.

– Дуже багато всього. Навіщо стільки їжі? Можна обійтися чимось простішим. Люди прийдуть до нас у гості, чи поїсти задарма? – Сергій уважно переглянув список, і скривився.

– Але ж це свято! Люди прийдуть, їм треба буде щось їсти. До того ж це лише раз на рік…

– Краще відкладемо ці гроші на щось інше. Раптом нам знадобиться нова техніка, чи ремонт, – продовжував наполягати чоловік.

У результаті Ганна розлютилася, і не стала влаштовувати вечерю. Зрозумівши, що у чоловіка взимку снігу не випросиш, жінка вирішила, що їй потрібно самій заробляти більше.

Через два місяці вона несподівано отримала підвищення на роботі. Жінка дуже зраділа, та поспішила поділитися цією новиною із Сергієм.

– Уявляєш, мені запропонували керівну посаду! Зарплата зросте вдвічі, – радісно сказала Ганна. – Тільки доведеться їздити в офіс, а не сидіти вдома.

– Відмінно, зможемо відкладати більше грошей на непередбачені витрати, – кивнув чоловік. – Відкриймо депозит і кластимемо туди половину твоєї зарплатні. Так ми швидше накопичимо на майбутнє.

Ганна замислилась. Звісно, ​​заощадження важливі, але їй хотілося трохи покращити якість життя сім’ї тут і зараз.

– А може, частину грошей витратимо на відпустку? Діти давно мріють поїхати на море, – обережно запропонувала вона чоловікові. – За десять років вони жодного разу ніде не були.

– Я й у свої тридцять років мало де був. Відпустку можна відкласти. Гроші потрібні для серйозної мети, а не для розваг, – заперечив Сергій. – Не відомо, що може статися завтра.

Отримавши відмову, Ганна відчула сильне розчарування, проте змогла промовчати. Вона розуміла, що Сергій турбується про майбутнє, але його скнарість починала напружувати її.

Якось увечері Ганна прийшла додому з роботи, й побачила, що Сергій якийсь задумливий. Вона одразу помітила, що він чимось засмучений.

– Що трапилося? – спитала жінка, сідаючи поряд.

– Я отримав повідомлення від банку. Наш кредит на машину незабаром закінчиться, і вони пропонують рефінансувати його на нових умовах. Ставка нижча, але термін виплати збільшиться, — тяжко зітхнув Сергій.

– Хіба це проблема? Менше платити – це добре, правда?

– Так, але тоді доведеться платити довше. Я не впевнений, що це вигідно, – Сергій похитав головою.

– Слухай, це нормально. Багато хто так робить. Головне, що навантаження на бюджет зменшиться. Може, тоді ми зможемо дозволити собі щось приємне? – Спробувала заспокоїти його дружина.

– Приємне? Які витрати можуть бути приємними, якщо ми маємо зобов’язання? – Сергій недовірливо подивився на неї.

Ганна відчула, як усередині неї закипає роздратування:

– Ти завжди говориш про гроші, начебто це найважливіше в житті! Іноді хочеться просто насолоджуватися моментом, а не думати, скільки гривень залишилося в гаманці!

Сергій, як ужалений, схопився з місця, і почав жестикулювати в повітрі:

– Легко говорити, коли не бачиш, як важко заробляти ці гроші! Я працюю заради нашого майбутнього, а ти хочеш витрачати все на дрібниці!

– На твою думку, я не працюю? Для наших дітей поїздка на море – це не дрібниця! Вони хочуть побачити світ, а не сидіти вдома, рахуючи копійки разом з нами! – розлючено прокричала Ганна.

Сергій замовк, зрозумівши, що у своїй економії зайшов надто далеко. Він опустив голову і пішов до іншої кімнати, залишивши дружину наодинці з її думками.

Наступного дня Ганна вирішила підійти до питання інакше. Вона запросила чоловіка на прогулянку в парк, щоб поговорити спокійно.

– Сергію, спробуймо знайти компроміс, – почала вона. – Я розумію, що ти турбуєшся про наше майбутнє, і це правильно. Але ж важливо й жити сьогодні, радувати одне одного та дітей…

– Я згоден, що треба знаходити баланс. Просто боюся, що якщо ми почнемо витрачати більше, то втратимо контроль над фінансами, а це дуже погано…

– Домовмося: частину моїх доходів відкладатимемо, а частину – витрачатимемо на приємні речі. Наприклад, раз на місяць влаштовувати сімейний вихідний, чи купувати дітям нові іграшки, – радо запропонувала Ганна.

Сергій із задумливим обличчям сидів кілька хвилин, а потім діловито промовив:
– Добре, спробуємо. Тільки треба скласти план витрат, щоб нічого не проґавити.

– Чудово! Дякую, що пішов назустріч. Я впевнена, що ми впораємося, – зраділа Ганна.

Сергій почав менше турбуватися про гроші, а Ганна навчилася планувати витрати так, щоб усім було комфортно.

Вони зрозуміли, що головне – це підтримка та взаєморозуміння, а не кількість грошей у гаманці. Що можна і заощаджувати, і жити, а не виживати!