Ненавиділа свекруху, а зараз поводжуся, як вона колись: син гуляє – я мовчу

Ненавиділа свекруху, а зараз поводжуся, як вона колись: син гуляє – я мовчу

Хорошою для всіх я не буду ніколи, як би зараз події не розвивалися. Із сином я говорила, а який сенс? Син сказав, що це його справа, а на Ніну дивлюся — вона наче нічого не помічає.

Син взагалі сказав, що розлучатися не збирається, але й свої походи “на сторону” припиняти не має наміру, мовляв, якщо Ніна не дізнається, скандал не влаштує і не подасть на розлучення, то так і далі житиме.

Звичайно, як мотузочці не витися … І розлучення можливе, і не виключено, що все життя так і проживуть.

Можливо Ніна, все прекрасно знає, не зовсім вона блаженна. Але є такі жінки, їм головне, щоб чоловік у сім’ї залишався, дітей виховувати та забезпечувати допомагав, а далі трава не рости.

Мій син одружився 12 років тому. Зараз йому 38 років. У нього трикімнатна квартира, яка дісталася йому у спадок від бабусі з боку батька.

З чоловіком я давно в розлученні, зараз його вже немає, як і колишньої свекрухи. Розлучалася з єдиної причини — зради. Та не одна зрада, а саме зради, у множині.

Баб у нього було, як виявилося, багато. Я дізналася про одну історію, влаштувала скандал, у відповідь почула, що в нього такий темперамент, мовляв, хочеш, терпи. Не хочеш, розбіжимося.

Зрозуміло, таке терпіти я не стала. Пішла до матері, так і залишилася у її квартирі. Маму, звичайно, моє розлучення сильно підкосило, переживала сильно, так і пішла через півтора року…

Після подачі документів на розлучення з чоловіком, на мене як із рогу достатку посипалися новини про те, з ким, коли і як довго мені зраджував чоловік. Раніше чомусь мовчали й подруги, і колеги (ми з колишнім працювали разом до розлучення, потім чоловік знайшов нове місце).

До цього всі мовчали, а потім прорвало, адже ми все одно розлучаємося, стали мені розповідати, я за голову схопилася: добре ще, що обійшлося без зарази. Ну і в принципі, жінки були не зовсім аморальні, а там хто знає.

Але приємного мало, дізнаватись ось так, що тебе обманювали кілька років. І головне, свекруха теж знала про “романи” сина на боці. Знала та мовчала. Вдавала і вона, і мої подруги, що так за мене раді, прямо зразкова сім’я у мене з чоловіком.

А зараз тим самим займається мій власний син — дурить дружину. Певне, темпераментом пішов у батька. А я, мати й свекруха, мовчу і вдаю, що задоволена сімейним життям сина та невістки Ніни.

Дружина у сина цілком хороша, добра, господиня, спокійна. Двоє дітей ростуть у сім’ї, онуку 8 років та онучці 5. Ніна вся у дітях, працює неподалік будинку, отримує невелику зарплату, зате діти повністю на ній. І будинок.

Невістка чудово готує, у будинку в неї завжди чисто, у гості мене кличе постійно. Не з дітьми посидіти, а так на пиріг у вихідний.

Щоправда, Ніна не яскрава, звичайна жінка, косметикою майже не користується, модно одягатися не прагне — аби все було на ній чисте та зручне. Власне, вона й у дівках такою була, до весілля із сином: спокійна, сіра мишка.

– Натомість у неї характер чудовий, – пояснив мені тоді свій вибір син. — Саме те, щоб за дружину брати.

До цього у мого сина були дівчата, з двома він навіть познайомив мене, від Ніни вони дуже відрізнялися: виглядали зухвало, одягалися модно, поводилися сміливо. Але жодна з них до РАГСу сина мого не довела.

Живе мій син за приказкою: одних мужики люблять, а на інших одружуються. Ну отак, дружина — це надійний тил, мати чудова, господиня вміла. А для тіла та душі — інші є.

Про те, що син від дружини гуляє, я дізналася майже рік тому, суто випадково, побачила сина з однією дівчиною, більше схожою на тих, що в нього були раніше. Розхвилювалася я: шкода і Ніну, і онуків, наважилася з сином поговорити.

– Як ти міг! Завів коханку. Ти що розлучатися зібрався? Так, спочатку розлучись, а потім заводь нові відносини з жінкою. Так не можна! Непорядно, батька свого забув?

– Мамо, розлучатись я не збираюся, якщо Ніна сама цю “пісню” не почне. Коханка? Ну ні, у мене не одна жінка є на стороні. Ну ось такий я, у батька, так. Якщо ти, звичайно, хочеш, щоб ми з дружиною розлучилися, то давай, відкривай Ніні очі. Мене моя дружина та моє сімейне життя цілком влаштовують. І гуляю я без шкоди для дружини, їй вистачає моєї уваги, навіть з надлишком. А мені — ні, то це моє життя і моя справа домовилися?

Відкривати правду невістці я не поспішала. Син непогано заробляє, мої онуки та невістка всім забезпечені. А після розлучення як?

Невістка не має свого житла, піти вона буде змушена до матері, яка живе в іншій області. Та й не особливо вона свасі потрібна, та живе, і завжди жила своїм життям.

І чи буде онукам краще від розлучення – дуже сумніваюся! У них зараз свої кімнати, мама та тато, ні в чому потреби не знають. А потім що?

Тулитися разом із матір’ю в одній кімнаті у другої бабусі? Чи жити на аліменти? А з’явиться в сина якась пані, захомутає його і що? Бачитиметься з дітьми раз на пів року, платитиме по мінімуму?

І я онуків бачитиму не часто. Та й Ніну шкода, де вона нового чоловіка знайде, на двох дітей. Загалом, я вирішила мовчати. І мовчу. І не схоже, що невістці чуйка каже щось, живе собі, не здогадується.

– Так Чого ти страждаєш? – Не розуміє подруга. — Раз піти невістці нікуди, то вона й коли дізнається, то буде мовчати. Ну чи не мовчатиме, але твоя справа — “моя хата з краю” в цьому питанні. Буде як буде. Рот відкриєш і станеш причиною всіх їхніх розладів.

– Ти пам’ятаєш, як я свою свекруху ненавиділа? — Запитую я подругу. — Так, своєрідна вона була жінка, особливими подругами ми й не були. Але ж вона залишила спадок моєму сину! А я двох слів їй після розлучення не сказала, при одній згадці про неї мене трясло. Чому? Саме тому, що вона про зради сина все знала, сама мені зізналася, що була в курсі, але мовчала, вважала це все нашою сімейною справою. А тепер що? Я поводжуся так само як і вона чи що?